Магистерская работа

Магистерская работа Запровадження інноваційної моделі казначейського обслуговування місцевих бюджетів за видатками

Работа добавлена на сайт bukvasha.ru: 2015-10-29


МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

СХІДНОУКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ВОЛОДИМИРА ДАЛЯ

"Допущено до захисту"

Завідуючий магістратурою

державного управління

доцент Андрющук А.О.

Запровадження інноваційної моделі казначейського обслуговування місцевих бюджетів за видатками (на прикладі Краснодонського ВДК у Луганській області)

Магістерська робота на здобуття кваліфікації

магістра за спеціальністю "Державна служба"

Науковий керівник ст. викладач

Волчанська Валентина Іванівна

Рецензенти к.е.н., професор Попов Михайло Іванович

академік МАНЕБ, професор

Аптекар Михайло Давидович

Слухач Льовіна Марина Олександрівна

Луганськ 2006

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

СХІДНОУКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ВОЛОДИМИРА ДАЛЯ

"Затверджено"

Завідуючий магістратурою

державного управління

доцент Андрющук А.О.

ЗАВДАННЯ З ПІДГОТОВКИ МАГІСТЕРСЬКОЇ РОБОТИ

Слухачеві Льовіній Марині Олександрівні

1. Тема магістерської роботи "Запровадження інноваційної моделі казначейського обслуговування місцевих бюджетів за видатками (на прикладі Краснодонського ВДК у Луганській області)

затверджена наказом по університету від 13 квітня 2006 р., № 232-04

2. Термін подачі слухачем завершеної роботи – 08 червня 2006 р.

3. Науковий керівник - ст. викладач Вовчанська Валентина Іванівна

4. Дата видачі завдання – 10 листопада 2005 р.

Завдання до виконання отримав 10 листопада 2005 р.

ІНДИВІДУАЛЬНИЙ ПЛАН

написання магістерської роботи на тему: Запровадження інноваційної моделі казначейського обслуговування місцевих бюджетів за видатками ( на прикладі Краснодонського ВДК у Луганській області ) слухача Льовіної Марини Олександрівни

Зміст роботи та назва розділів

Термін

Примітки

Збір інформації та огляд літератури за темою

24.11.2005


Актуалізація теми, постановка завдань дослідження

22.12.2005


Робота над розділом 1 "Організація та управління виконання місцевого бюджету "

11.01.2006


Робота над розділом 2 "Міжнародний досвід управління місцевим бюджетом "

13.02.2006


Робота над розділом 3 "Інноваційні напрямки удосконалення казначейського обслуговування місцевих бюджетів "

15.03.2006


Подання остаточної версії теми магістерської роботи на затвердження наказом

22.04.2006


Оформлення магістерської роботи

03.05.2006


Подання роботи завідуючому магістратурою державного управління

з 06.06.2006

по 16.06.2006


Надання роботи на рецензування

15.06.2006


Підготовка докладу до захисту та презентації за допомогою програмного забезпечення Microsoft Power Point

17.06.2006


Захист магістерської роботи

з 19.06.2006 по 25.06.2006

(дата захисту згідно графіку)


Науковий керівник ст. викладач Волчанська В. І.

Отримав Льовіна М.О.

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1 Організація та управління виконання місцевого бюджету

1.1 Сутність та роль місцевого бюджету в соціально-економічних процесах

1.2 Структура та складання місцевого бюджету

1.3 Особливості казначейського обслуговування місцевого бюджету

РОЗДІЛ 2 Міжнародний досвід управління місцевим бюджетом

2.1 Адаптація європейського досвіду управління місцевим бюджетів в України

2.2 Проблеми казначейського обслуговування місцевого бюджету в порівнянні з європейським досвідом

РОЗДІЛ 3 Інноваційні напрямки удосконалення казначейського обслуговування місцевих бюджетів

3.1 Покриття тимчасових касових розривів місцевих бюджетів за рахунок коштів єдиного казначейського рахунку

3.2 Шляхи рішення проблемних питань щодо виникнення та росту дебіторської та кредиторської заборгованості

3.3 Запровадження інноваційної моделі казначейського обслуговування місцевих бюджетів за видатками в Краснодонському ВДК у Луганській області

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

ДОДАТКИ

ВСТУП

Розвиток казначейської системи виконання бюджетів в Україні відбувався високими темпами і нині склалася ситуація, яка не дає змоги повною мірою й ефективно використовувати сучасну казначейську систему виконання бюджетів. Це пов'язано з тим, що повноваження органів казначейства, встановлені у період їхнього створення, змінилися у зв'язку з новими соціально-економічними реаліями. Нормативно-правове регулювання організації і функціонування органів казначейства відстає від темпів, якими розвивається ця структура. Подальший розвиток казначейства зумовлює необхідність внесення відповідних змін до законодавства.

Казначейство у перспективі повинно стати важливим елементом інтегрованої системи управління державними місцевими фінансами. Складність і багатоплановість цієї проблеми зумовлена широким спектром питань, пов'язаних з формуванням адекватного сучасним вимогам бюджетного законодавства, потребою удосконалення бюджетного процесу й міжбюджетних відносин, нестабільним станом державної фінансової системи, недостатнім теоретичним проробленням казначейських технологій тощо.

Актуальність проблеми полягає в тому, що підвищення ефективності виконання та казначейського обслуговування місцевого бюджету як дійового інструменту регулювання соціально-економічних процесів у державі потребує нових підходів до створення такої функціонально-організаційної системи виконання бюджетів, яка б забезпечувала ефективне виконання державного та місцевих бюджетів.

Метою магістерської роботи є визначення ролі й місця Державного казначейства в обслуговуванні місцевими бюджетами у державі.

Завдання магістерської роботи є розроблення пропозицій щодо вдосконалення системи казначейського виконання місцевого бюджету.

Об’єктом дослідження являється орган Державного казначейства України на прикладі Краснодонського відділення Державного казначейства у Луганській області.

Предметом дослідження являється діяльність органів Державного казначейства стосовно виконання місцевих бюджетів, особливо виконання місцевих бюджетів за видатками.

У другому розділі роботи розглянута адаптація європейського досвіду управління місцевими фінансами в Україні. Умови впровадження європейських стандартів самоврядування в Україні, що сприятимуть підвищенню прозорості формування та витрачання бюджетних коштів.

Інноваційна новизна полягає в обґрунтуванні нових форм і методів в процесі казначейського обслуговування місцевих бюджетів за видатками. Дана інновація спрямована на задоволення потреб бюджетних установ та органів Державного казначейства.

Практична значимість роботи полягає в тому, що завдяки запроваджень представлених у даній магістерської роботі можливо буде зменшити документообіг, час та зменшити видатки, які бюджетна установа витрачає на обслуговування за видатками в органах Державного казначейства.

Дані проблеми розглядалися в періодичних виданнях видатних українських вчених у наукових роботах Сушко Н.І. та Чечуліної О.О.

На захист виноситься : Пропозиції щодо удосконалення та ефективності виконання місцевого бюджету України:

  • механізм удосконалення надання місцевих запозичень;

  • шляхи рішення проблемних питань щодо виникнення та росту дебіторської та кредиторської заборгованості;

  • інноваційна модель казначейського обслуговування місцевих бюджетів за видатками в Краснодонському ВДК у Луганській області (виносне робоче місце).

РОЗДІЛ 1. ОРГАНІЗАЦІЯ ТА УПРАВЛІННЯ ВИКОНАННЯ МІСЦЕВОГО БЮДЖЕТУ

1.1 Сутність та роль місцевого бюджету в соціально – економічних процесах

Місцеві бюджетице фонди фінансових ресурсів, призначені для реалізації завдань і функцій, що покладаються на органи місцевого самоврядування. Об'єктивність існування бюджету потребує досконалого обгрунтування напрямків його застосування, використання передусім для створення сприятливих умов функціонування економіки і досягнення високого рівня добробуту. Термін, система місцевих бюджетів, відображає сукупність самостійних місцевих бюджетів, які не включаються до складу державного бюджету і один до одного. Система місцевих бюджетів включає два види бюджетів. Це бюджети територіальних громад та інших органів місцевого самоврядування, а також бюджети державних утворень, які є суб’єктами федерацій.

У 1990 р. вперше виникло таке поняття як бюджети місцевого самоврядування. У тому ж році, після утворення Автономної Республіки Крим, постало поняття республіканський бюджет Автономної Республіки Крим. Система місцевих бюджетів в Україні тепер включає республіканський бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, міські бюджети міст Києва і Севастополя, міські бюджети міст обласного значення, районні (районів у містах), міські бюджети міст районного значення, сільські та селищні бюджети. Система місцевих бюджетів України схематично показана у схемі 1.1.1.

Крім цих бюджетів, в Україні є ще й система так званих зведених бюджетів. Вони використовуються в процесі бюджетного планування та бюджетного регулювання. До місцевих зведених бюджетів в Україні відносять бюджет Автономної Республіки Крим, бюджет області, бюджет міста з районним поділом, бюджет району.

Рисунок 1.1.1 Система місцевих бюджетів в Україні

Кожний бюджет складається з доходів та видатків. Визначальними для місцевих бюджетів є власні доходи. Залежно від способу отримання вони поділяються на:

  • податкові доходи (місцеві податки і збори);

  • доходи від надання послуг органами місцевого самоврядування (прибирання території, вивезення сміття тощо);

  • доходи від комунального майна (орендна плата, частина прибутку комунальних підприємств, кошти від приватизації комунального майна) [30].

В Україні до прийняття Бюджетного кодексу бюджети територіальних громад не мали стабільних джерел доходів. Використання в регіонах України індивідуальних нормативів відрахувань від загальнодержавних податків призводило до того, що в кожному з них залишалась різна частина зібраних податків. Відсутність чіткого взаємозв'язку між обсягами податків, які збираються, й доходами місцевих бюджетів позбавляла місцеві органи влади стимулів до збільшення державних доходів, що загострювало проблему нестачі коштів на загальнодержавному рівні [25].

Із прийняттям Бюджетного кодексу у складі тих доходів, що не враховуються при визначенні трансфертів, найвагомішими стали місцеві податки і збори, власні надходження бюджетних установ, плата за землю. Ці доходи не пов'язані з результатами господарської діяльності підприємств і не вирізняються високою еластичністю. Наприклад, у структурі доходів бюджетів міст переважають податкові доходи, питома вага яких становить від 73,9% у 2004році до 62,8% у 2005 році. З них частка прибуткового податку з громадян зросла з 35,2% у 2004 році до 44,6% у 2005-му. Частка податку на прибуток підприємств зменшилась з 0,9% у 2004 році до 0,8% у 2005 році. Частка місцевих податків і зборів у доходах бюджетів міст зменшилася з 3,9% у 2004 році до 3,2% у 2005-му. Із прийняттям Бюджетного кодексу значно збільшилась питома вага трансфертів, зокрема субвенцій — з майже 2% у 2000 році до 20—21% у 2004—2005 роках. Загалом надходження до місцевих бюджетів, без урахування трансфертів з бюджетів інших рівнів, у 2005 році становили 22577,4 млн. грн. при плані 21967,9 млн. грн. (тобто виконання доходів місцевих бюджетів у 2005 році становило 102,8%). Дані щодо виконання місцевих бюджетів за 5 місяців 2006 року свідчать про подальше зниження частки податкових надходжень у доходах місцевих бюджетів (до 47,4%) і збільшення трансфертів (до 40,9%), схематично структура доходів зображена на діаграмі 1.1.1:

Рисунок 1.1.1 Структура доходів 2004, 2005 років

Використання бюджетних коштів місцевих бюджетів безпосередньо пов'язане з виконанням державою та органами місцевого самоврядування покладених на них завдань, найважливішими з яких є регулювання суспільного відтворення, задоволення потреб населення, управління державою, забезпечення охорони правопорядку, функціонування національної оборони, охорона навколишнього середовища, здійснення міжнародного співробітництва тощо [30]. Бюджетним кодексом передбачено критерії розмежування видів видатків між місцевими бюджетами. Розмежування видів видатків місцевими бюджетами здійснюється за принципом субсидіарності з урахуванням критеріїв повноти надання послуги та наближення її до безпосереднього споживача [1]. Більшість державних видатків, насамперед соціального спрямування, фінан суються з місцевих бюджетів. Це передовсім виплати із соціального захисту та соціального забезпечення населення, утримання закладів соціально-культурної сфери, видатки на розвиток місцевого господарства. Місцеві бюджети в сучасних умовах є одним із джерел задоволення життєвих потреб населення. У таблиці 1.1.1 наведені суми видатків з місцевих бюджетів України на основні громадські послуги в 2004 —2005 роках.

Таблиця 1.1.1 Видатки з місцевих бюджетів України на громадські послуги у 2004 –2005 роках .

Показники

Роки

Відхилення млн. грн.

Темпи зростання %


2004

2005



Видатки місцевих бюджетів усього, млн..грн..

15120,9

15970,7

894,8

105,62

- на транспорт, дорожнє господарство, звязок, телекомунікації, інформатику

1189

696,1

-492,9

58,54

- на ЖКГ

1553,6

1356,2

-197,4

87,29

- на соціально – культурні заходи

16263,5

19598,8

3335,3

120,51

- на державне управління

770,8

1716,5

945,7

222,69

- на громадський порядок

242,9

363,8

120,9

149,77

Загальнодержавні видатки, млн..грн..

55528

60318,9

4790,9

108,63

За даними таблиці, витрати на транспорт, дорожнє господарство, зв'язок, телекомунікації, інформатику з місцевих бюджетів України зменшилися з 1189 млн. грн. у 2004 році до 6961,1 млн. грн. у 2005-му. Витрати на житлово-комунальне господарство (ЖКГ) також зменшились на 197,4 млн. грн., або на 12,71%. У 2005 році витрати на соціально-культурні заходи з місцевих бюджетів збільшилися порівняно з 2004 роком на 3335,3 млн. грн., темпи зростання цих видатків становили 120,51%. Витрати на державне управління зросли на 222,69% у 2005 році порівняно з 2004 роком. Зросли витрати на громадський порядок у 2005 році порівняно з 2004 роком — з 242,9 млн. грн. до 363,8 млн. грн., тобто на 120,9 млн. гри. Таке зростання видатків місцевих бюджетів на громадські послуги відбувалося на тлі загального зростання видатків місцевих бюджетів на 879,8 млн. грн., або на 105,62%. Загальнодержавні видатки також зросли на 4790,9 млн. гри. у 2005 році порівняно з 2004 роком, темп зростання загальнодержавних видатків за цей період становив 108,63%. Ознакою сучасної побудови бюджетної системи України є самостійність усіх бюджетів. Місцеві бюджети одного рівня не можуть бути включені до місцевих бюджетів іншого рівня.

Повноваження органів місцевого самоврядування щодо встановлення джерел доходів передбачають бюджетну самостійність, самостійність щодо встановлення комунальних тарифів і податків. Під бюджетною самостійністю розуміють право органів місцевого самоврядування мати власний бюджет, самостійно його розглядати й затверджувати. Податкова самостійність передбачає право встановлення місцевих податків та зборів, їхніх ставок, пільг і визначення податкової бази. Обов'язки щодо видатків передбачають зобов'язання органів місцевого самоврядування у межах своїх функцій самостійно визначати склад цих видатків і здійснювати їх з місцевих бюджетів. Встановлення дійсної самостійності кожного бюджету відповідає засадам бюджетного федералізму, які набувають дедалі більшого поширення в побудові бюджетних систем, у тому числі в унітарних державах [22].

    1. Структура та складання місцевого бюджету

Структура місцевого бюджету розглянута на прикладі Краснодонського району, який складається з:

  • міський бюджет міст обласного значення - бюджет м. Краснодона;

  • районні (районів у містах) - бюджет Краснодонського району;

  • міські бюджети міст районного значення - бюджет м. Суходільська та Молодогвардійська;

  • сільські - бюджети 10 сільських Рад;

  • селищні бюджети – бюджети 10 селищних Рад

Структура місцевого бюджету Краснодонського району показана на рисунку 1.2.1 :

Рисунок 1.2.1 Структура місцевого бюджету Краснодонського району.

До складу бюджету міста Краснодона входять 35 міських організацій, які фінансуються за рахунок місцевих коштів даного бюджету.

До складу бюджету Молодогвардійська входять:

- Молодогвардійський виконком міської ради,

- Молодогвардійський КП ВКГ,

- організація ветеранів бойових дій ,

- Молодогвардійська організація ветеранів.

До складу бюджету Суходільська входять:

- Суходільський виконком міської ради,

- Суходільський МЦССМ.

До складу селищних рад входять:

- Ізваринська селищна рада,

- Краснодонська селищна рада,

- Северна селищна рада,

- Енгельсовська селищна рада,

- Урало-Кавказська селищна рада.

Структура бюджетної системи визначається Конституцією України. В ній та в Бюджетному кодексі закріплюються права держави та місцевих органів влади і управління на затвердження своїх бюджетів, на диференціювання доходів і видатків між різними ланками бюджетної системи, порядок їх складання, розгляду та затвердження.

Джерелами доходів міст обласного підпорядкування мають бути ті самі джерела, що й у районів, міст районного підпорядкування, сіл та селищ. Тож міста обласного підпорядкування мають бути вправі одержувати доходи від прибуткового податку з громадян, плати за землю, місцевих податків та зборів, податків з власників автотранспорту, державного мита з фізичних осіб та фіксованого податку на підприємницьку діяльність, які збираються на підпорядкованій ним території [31].

Податок на прибуток підприємств повинен стати загальнодержавним податком, який повністю зараховується до Держбюджету, і виконувати цільову функцію фінансування розрахованих за допомогою формули трансфертів, які має отримувати кожна область. Фонд таких трансфертів має бути створений на рівні обласного відділення Казначейства. Розраховані за формулою субвенції обласним, районним та міським (районного значення) бюджетам передаватимуться з цього фонду. Цей фонд посилюватиметься негативними трансфертами з невеликої кількості міст обласного значення та районів, у яких надходження від прибуткового податку з громадян перевищить видатки, розраховані на основі норм. Крім цього, до фонду можна зараховувати також надходження від акцизних зборів.

Як зазначалося вище, передбачається наскрізна система трансфертів, за якої трансферти передаватимуться спершу з Держбюджету до обласних бюджетів, а потім з обласних бюджетів до районних бюджетів і бюджетів міст обласного значення, й насамкінець, з районних бюджетів до бюджетів міст районного підпорядкування, сіл та селищ. У цій піраміді трансфертів як обласні бюджети, так і районні бюджети відіграють перерозподільну роль, і на кожному етапі має застосовуватися певна формула для визначення суми трансферту, яка належить чи то обласним, чи районним бюджетам, і суми трансферту, яка має передаватися далі - бюджетам нижчого рівня у формі трансферту [31].

Треба відзначити, що реформа міжбюджетних відносин в Україні тільки тоді буде доцільною, коли її безпосередньою метою буде одночасне досягнення таких фундаментальних цілей:

  • підвищення стабільності та передбачуваності потоку доходів місцевих бюджетів з метою поліпшення бюджетного планування та уникнення бюджетної заборгованості;

  • чітке розмежування видаткових повноважень, з одного боку, між Державним та місцевими бюджетами, а з другого - між різними типами місцевих бюджетів;

  • місцеві органи влади повинні мати істотну свободу у визначенні того, як їм використовувати загальні наявні в них кошти для виконання своїх видаткових зобов'язань;

  • заохочення місцевих органів влади до розвитку своїх економічних можливостей та розширення власних баз оподаткування, причому вони повинні мати гарантії, що центр у них не відбере одержані від цього додаткові доходи;

  • справедливий розподіл соціальних послуг у різних регіонах країни; місцеві органи влади всіх рівнів повинні мати приблизно однаковий рівень доходів для надання соціальних послуг, за які вони відповідають;

  • досягнення консенсусу щодо ролі в бюджетному процесі району і особливо області, якого дуже важко досягти з політичних причин;

  • простота політики трансфертів з тим, щоб міжбюджетні фіскальні потоки були прозорими, відносно захищеними від маніпулювання та достатньо простими для адміністрування; при цьому необхідно створити новий інститут цінний механізм, який забезпечував би повне й вчасне виконання всіх зобов'язань, щодо трансфертів.

Переслідуючи ці цілі, пропозиції щодо реформи міжбюджетних відносин мають відповідати важливім конституційним та законодавчим положенням, які, зокрема, передбачають, що: обласним бюджетам має бути відведена роль у забезпеченні спільних проектів територіальних громад і функція передачі трансфертів від Державного бюджету до бюджетів нижчих рівнів.

Крім того, як передбачено Законом про місцеве самоврядування: мінімальні бюджети міст, сіл та селищ мають бути складовою бюджетного процесу.

Фактично кожна країна, яка справді намагається досягти цих цілей, дотримується таких трьох основних принципів:

  1. Чіткий і раціональний розподіл видаткових повноважень поміж рівнями органів влади.

  2. Розподіл доходних повноважень, за якого податки, закріплені за місцевими бюджетами, породжуються місцевими мешканцями і можуть ефективно адмініструватися на місцевому рівні.

  3. Розробка прозорої формульної трансфертної системи, здатної заповнити фіскальні "щілини" між доходними повноваженнями місцевих бюджетів та видатками, які вони мають здійснювати [46].

Формування місцевих бюджетів є процесом, який включає складання, розгляд, затвердження та виконання місцевих бюджетів.

Порядок складання, розгляд, затвердження та виконання місцевих бюджетів визначається згідно Бюджетного Кодексу України статтями 75- 80. Кожен з цих етапів має певну послідовність дій, завдань та процедур:

  1. Прогноз доходів та видатків.

  2. Визначення граничних обсягів видатків.

  3. Розробка та доведення до головних розпорядників бюджетних коштів інструкції з підготовки бюджетних запитів.

  4. Розроблення бюджетних запитів для подання місцевими фінансовими органам.

  5. Аналіз показників бюджетного запиту.

  6. Включення бюджетного запиту до пропозиції проекту місцевого бюджету.

  7. Подання на розгляд відповідно Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевим державним адміністраціям та виконавчим органам відповідних рад.

  8. Схвалення проекту рішення про місцевий бюджет Радою міністрів автономної Республіки Крим, місцевою державною адміністрацією та виконавчим органом відповідної ради.

  9. Розгляд та затвердження місцевих бюджетів представницьким органом.

  10. Виконання місцевого бюджету.

Пильна увага до економічних тенденцій і вчасне реагування на них є важливою основою складання бюджету. Побудова процесу складання бюджету та управління ним не знаходяться у статичному стані. Кожного року цей процес повинен враховувати вплив економічних чинників на надходження до бюджету та політичні цілі уряду. Складання бюджету непросто реагує на зміну економічних умов. Воно може допомогти уряду сформувати його політичні цілі відповідно до економічного середовища і перетворити їх на практичні дії [46].

Необхідно мати уявлення про вірогідний рівень доходів держави, що допоможе корегувати попередні рішення стосовно видатків і податкової політики.

Демографічні тенденції безпосередньо впливають на видатки та політику уряду.

Важко розробити змістовні бюджетні пропозиції без належного розуміння політики уряду та вимог чинного законодавства.

Макроекономічний прогноз є основою для визначення суттєвих аспектів, необхідних для початку бюджетного процесу. Кожен з цих аспектів, у свою чергу, потребує подальшого аналізу та спеціальних знань:

  • Аналіз основних показників економіки.

  • Демографічні тенденції, пов'язані з зайнятістю, та інші чинники.

  • Грошова маса та інші монетарні аспекти.

  • Інфляція взагалі та в окремих галузях.

  • Тенденції заощаджень та інвестицій.

  • Державний борг.

  • Основні події, що впливають на економіку.

  • Прогноз надходжень.

  • Потенційний дефіцит бюджету при різних варіантах бюджету.

  • Структура планування державного боргу та управління ним.

  • Розуміння основних фінансових ризиків.

Чітке розуміння основних етапів у процесі складання бюджету, а також того, хто відповідає за конкретні дії на кожному етапі, є абсолютно необхідним для правильності складання бюджету.

Щоб процес складання бюджету проходив належним чином, слід запланувати адекватний час для здійснення кожного етапу. Більшість національних процесів складання бюджету складається з окремих етапів. Особливо це стосується систем, у яких спочатку визначається національний напрямок, а потім уряд реагує на пропозиції міністерств і управлінь стосовно витрат [46].

Для унітарних систем з чітким розмежуванням між виконавчою і законодавчою владами спільними є такі основні етапи :

1. Встановлення граничних обсягів загальних видатків. На основі структури та пріоритетів, у більшості країн фінансові органи встановлюють граничні обсяги, яких повинні додержуватись розпорядники при розробці своїх бюджетних запитів. Ці ліміти можуть встановлюватись для окремих розпорядників за програмами чи функціями або для їх комбінації. В деяких випадках не вся сума прогнозних надходжень асигнується в межах лімітів: частину коштів залишають для фінансування нових пропозицій. Це пояснюється необхідністю забезпечити отримання органом влади одного комплекту пропозицій щодо виділення асигнувань, які можуть фінансуватись у межах прогнозних надходжень незалежно від того, які зміни можуть бути внесені перед поданням проекту бюджету на розгляд представницького органу. Як правило, цей етап завершується перед видання інструкцій до бюджету.

2. Видання інструкцій до бюджету. Розробка інструкцій до бюджету часто вимагає прийняття складних рішень. Але у більшості країн вважають, що процес складання бюджету формально починається з виданням інструкцій до бюджету, хоча насправді він починається раніше.

3. Підготовка бюджетних запитів. Головні розпорядники, як правило, мають свої власні детальні процедури розробки бюджетних запитів з урахуванням потреб окремих управлінь і програм. Скільки часу витрачається на цей етап великою мірою залежить від виду та обсягів інформації, включення якої до бюджетних запитів вимагає фінансовий орган. Аналіз бюджету, прийняття рішень і документування є частинами цього процесу. Приклад бюджетного запиту додається в додатку А.

4. Консолідація даних і аналіз бюджету. Консолідацію цифрових даних здійснює бюджетне управління (відділ). Пояснення суті програм і примітки кожного розпорядника використовуються при аналізі бюджету разом з фінансовими даними. Бюджетні управління (відділи) аналізують точність і повноту поданих даних з метою формування основних бюджетних проблем, що потребують вирішення. Аналіз цього виду може здійснюватись під проводом окремих відділів фінансових органів, що відають основними функціональними сферами бюджету. Але фінансове управління (відділ) у будь-якому разі здійснює консолідацію результатів аналізу з метою прийняття бюджетних рішень. На цьому етапі складання бюджету часто проводяться засідання за участю різних розпорядників з метою прояснення пропозицій.

Пропозиції стосовно капіталовкладень оцінюються і розподіляються за пріоритетами, як правило, протягом одного і того ж періоду. Головною причиною цього є необхідність збалансувати видатки і доходи.

5. Визначення і вирішення проблем. Цей етап передбачає документування основних бюджетних проблем, що випливли на поверхню завдяки аналізу бюджетних пропозицій і пропозицій стосовно капіталовкладень. Начальник бюджетного управління може зробити резюме проблем для представлення начальнику фінансового управління, який часто приймає попередні рішення і обговорює їх з ключовими управліннями перед прийняттям рішень.

6. Бюджетні рішення. Начальник фінансового управління приймає рішення про включення бюджетного запиту до пропозицій проекту бюджету.

7. Підготовка бюджету та відповідних документів. Цей етап передбачає складання бюджетного документу, підготовку підтверджуючих документів, зазвичай проекту рішення про бюджет на відповідний рік і пакету пропозицій. Розпорядники бюджетних коштів представляють окремі обґрунтування своїх пропозицій бюджетним комісіям.

8. Подання бюджету на розгляд часто супроводжується пояснювальною запискою стосовно змісту бюджету, аргументацією основних показників.

Процес розгляду бюджету офіційно починається після отримання бюджети запитів головних розпорядників бюджетних коштів. Цей процес завершується, коли місцевий фінансовий орган закінчує розробку остаточних рекомендацій місцевій державній адміністрації, виконавчому органу відповідної ради стосовно бюджету, дійсності експерти з бюджетних питань готуються до виконання своєї ролі задовго, видання вказівок до бюджету. Зазвичай вони відповідають за документував бюджетних пропозицій і відповіді на запитання стосовно бюджету до того, як прийнято рішення про місцевий бюджет на відповідний рік.

Першим підготовчим кроком фінансового управління є консолідація даних бюджетних запитів, поданих головними розпорядниками бюджетних коштів, перевірка їх точності та повноти. Структура фінансового органу визначає, хто і за які види діяльності відповідає під час процесу розгляду бюджету [46].

Розгляд бюджету - це підхід до питання чи проблеми, в якому бюджетні витрати становлять лише один аспект аналізу. Кінцевим результатом розгляду бюджету є серія рекомендацій начальнику головного фінансового управління.

Відповідно до частин восьмої та дев'ятої статті 75 Бюджетного кодексу Верховна Рада Автономної Республіки Крим та відповідні ради при затвердженні місцевих бюджетів повинні врахувати обсяги міжбюджетних трансфертів та інші положення, необхідні для формування місцевих бюджетів, що були затверджені Верховною Радою України при прийнятті проекту закону про Державний бюджет України у другому читанні.

Бюджет Автономної Республіки Крим, обласні та районні бюджети, міські (міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим та міст обласного значення) бюджети на наступний бюджетний період затверджуються рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, відповідної обласної, районної чи міської ради не пізніше ніж у двотижневий термін після офіційного опублікування закону про Державний бюджет України.

Міські (міст районного значення) бюджети, районні у містах (якщо такі створено), селищні та сільські бюджети на наступний бюджетний період затверджуються відповідно рішеннями міської, районної в місті, селищної або сільської ради не пізніше, ніж у двотижневий термін після затвердження районного чи міського (міст Києва і Севастополя, міста республіканського Автономної Республіки Крим чи міста обласного значення) бюджету [20].

Якщо до початку нового бюджетного періоду не прийнято відповідне рішення про місцевий бюджет, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації та виконавчі органи відповідних рад мають право здійснювати витрати з відповідного бюджету лише на цілі, які визначені у рішенні про місцевий бюджет на попередній бюджетний період. При цьому щомісячні видатки не можуть перевищувати 1/12 обсягу видатків, визначених рішенням відповідної ради про бюджет на попередній бюджетний період, крім випадків, передбачених частиною четвертою статті 15 та частиною четвертою статті 23 цього Бюджетного кодексу. До прийняття рішення про місцевий бюджет на поточний бюджетний період провадити капітальні видатки забороняється [1].

Відповідно до положень Бюджетного кодексу фінансові органи здійснюють загальну організацію та управління виконанням відповідного місцевого бюджету, координують діяльність учасників бюджетного процесу з питань виконання бюджету. Оптимальний розподіл функцій, встановлення основних вимог, запровадження нових технологічних підходів, ефективна співпраця та відповідальність кожного учасника бюджетного процесу є передумовами успішного використання бюджетних коштів. Тому краще розуміння основних аспектів процесу виконання бюджетів дозволить учасникам використовувати спеціальні дані, документи та процедури в процесі виконання бюджету, а також застосовувати ці знання в практичній роботі як індивідуально, так і в своїх підрозділах .Ефективне управління видатками набуває особливої актуальності в умовах обмеженості бюджетних ресурсів. Поставлені завдання та цілі будуть досягнуті тільки за умови фінансового їх забезпечення, але в той же час вони не повинні виходити за межі наявних фінансових ресурсів. Взяті зобов'язання повинні відповідати визначеним призначенням. Від цього також залежить ефективність політичних рішень, які іноді можуть бути просто нереалістичними. Оскільки бюджети повинні мати збалансовані поточні доходи та поточні видатки, то рівень витрат і особливо їх структура в будь-якому році визначається відповідно до обсягу надходжень. Щодо того, на які суспільні послуги чекають громадяни, то вони зазвичай змінюються у напрямку, протилежному до наявних доходів. Тому найважливішим завданням стадії виконання бюджету має стати реалізація визначених бюджетних завдань та функцій, виходячи з необхідності досягнення конкретних результатів коштом найменших витрат [20].

Місцеві бюджети мають формуватися на основі очікуваних надходжень. Впровадження нового механізму міжбюджетних трансфертів не передбачає фундаментальних змін щодо цього підходу - навпаки, надходження стануть стабільнішими. Маючи стабільні надходження, місцеві керівники більше уваги приділятимуть управлінню виконанням бюджету. Створення дієвої системи виконання місцевих бюджетів вимагає розробки ряду нормативно-правових актів, внесення змін до законів, які регулюють громадські закупівлі, формування тарифів на послуги підприємств житлово-комунального господарства, надання пільг, компенсацій та державних гарантій. Розбалансованість між обсягом пільг, що надаються, та обсягом джерел їх покриття вимагає запровадження грошової адресної компенсації на основі державних гарантій.

Інструкції Міністерства фінансів та Державного казначейства, що регламентують процес виконання місцевих бюджетів, Ряд питань, зокрема, казначейське обслуговування місцевих бюджетів, потребує розробки уніфікованих підходів. Казначейське обслуговування місцевих бюджетів здійснюється територіальними органами Державного казначейства України, детальніше казначейське обслуговування місцевих бюджетів буде розглянуто у другому розділі магістерської роботи. Місцевий бюджет виконується за розписом, який затверджується керівником місцевого фінансового органу. Керівник місцевого фінансового органу протягом бюджетного періоду забезпечує відповідність розпису місцевого бюджету встановленим бюджетним призначенням.

Місцевий фінансовий орган у процесі виконання місцевого бюджету за доходами здійснює прогнозування та аналіз доходів відповідного бюджету.

Податки, збори (обов’язкові платежі) та інші доходи місцевого бюджету зараховуються безпосередньо на рахунок відповідного бюджету, відкритий в територіальному органі Державного казначейства України, і не можуть акумулюватися на рахунках органів стягнення. Податки, збори (обов’язкові платежі) та інші доходи визнаються зарахованими в доход місцевого бюджету з моменту зарахування на рахунок відповідного бюджету, відкритий в територіальному органі Державного казначейства України.

Виконання місцевих бюджетів за видатками здійснюється за процедурою, визначеною статтею 51 Бюджетного Кодексу України .

Стадії виконання місцевого бюджету за видатками:

1. Встановлення бюджетних асигнувань розпорядникам бюджетних коштів на основі затвердженого бюджетного розпису;

2. Затвердження кошторисів розпорядникам бюджетних коштів;

3. Взяття бюджетних зобов’язань;

4. Отримання товарів, робіт та послуг;

5. Здійснення платежів;

6. Використання товарів, робіт та послуг на виконання бюджетних програм.

1.3 Особливості казначейського обслуговування місцевого бюджету

В 1995 році відповідно до Указу Президента України було створено Державне казначейство України - державний інститут, який раніше існував у системі органів виконавчої влади до радянських часів (музей історії казначейства існує у фінансовому управлінні Дніпропетровській області). Створення Державного казначейства обумовлено необхідністю мати систему належного контролю за рухом та використанням бюджетних ресурсів на заміну системи касового виконання бюджету органами Національного банку та уповноважених комерційних банків.

Відповідно до статті 78 Бюджетного кодексу виконання місцевих бюджетів забезпечуеться фінансовими органами на які покладено загальну організацію і управління виконанням відповідного місцевого бюджету та координацію діяльності учасників бюджетного процесу з питань виконання бюджету [1].

Для забезпечення органів місцевого самоврядування моніторингом і контролем за виконанням усіх трансакцій з коштами місцевих бюджетів згідно з пунктом 2 цієї статті в Україні впроваджується казначейська система обслуговування місцевих бюджетів органами Державного казначейства.

Казначейське обслуговування місцевих бюджетів здійснюється територіальними органами казначейства в межах функцій, визначених статтею 48 Бюджетного кодексу, зокрема:

  • здійснення касових операції з коштами місцевих бюджетів;

  • розрахунково-касове обслуговування розпорядників бюджетних коштів;

  • контроль бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийнятті зобов'язаньта проведені платежів;

  • бухгалтерський облік та складання звітності про виконання місцевих бюджетів. Запровадження казначейської системи обслуговування місцевих бюджетів, відповідно до положень Бюджетного кодексу, має стати важливим кроком у напрямку:

  • створення єдиного механізму для впровадження засад реформування між бюджетних відносин;

  • формалізації єдиних процедур управління видатками на всіх стадіях виконання бюджету;

  • посилення поточного контролю за дотриманням фінансової дисципліни та попередження нецільового використання коштів на стадії прийняття зобов'язань та здійсненні платежу;

  • запровадження єдиного механізму управління коштами державного та місцевих бюджетів.

В Луганській області на казначейське обслуговування в органи Державного казначейства були переведені всі 353 місцевих бюджету.

Модель казначейського обслуговування місцевих бюджетів, мала певні технологічні відмінності від банківського варіанту обслуговування коштів місцевих бюджетів. Основні відмінності моделі казначейського обслуговування місцевих бюджетів полягали в наступному:

  • доходи всіх місцевих бюджетів зараховувались на єдиний кореспондентський рахунок обласного управління державного казначейства у розрізі видів місцевих бюджетів з послідуючим їх перерахуванням на рахунки, відкриті на ім'я місцевого бюджету у територіальному відділенні казначейства;

  • виконання місцевих бюджетів за видатками мало поєднати традиційну модель фінансування розпорядника коштів місцевого бюджету з впровадженням системи оплати рахунків розпорядників коштів на користь третіх осіб, що привело до централізації в системі казначейства всіх бюджетних коштів місцевих бюджетів;

  • органи Державного казначейства здійснювали бухгалтерський облік всіх фінансових операцій щодо коштів місцевих бюджетів і складають фінансову звітність про виконання місцевих бюджетів;

  • між органами Державного казначейства і фінансовими органами місцевих бюджетів були розроблені та впроваджені новий розподіл функціональних обов'язків і процедури документообігу між сторонами бюджетного процесу, але вони були не достатньо чітко регламентовані і формалізовані.

За інформацією Державного казначейства досвід роботи виявив позитивні наслідки впровадження казначейського обслуговування місцевих бюджетів у Луганській області:

  • прозорість руху бюджетних коштів з виконанням контрольних функцій за їх цільовим направленням, згідно з бюджетними призначеннями;

  • єдиний підхід до бухгалтерського обліку та складання звітності про виконання місцевих бюджетів;

  • акумуляція коштів розпорядників коштів місцевих бюджетів на єдиних казначейських рахунках управлінь Державного казначейства;

  • можливість мати щоденні дані про залишки коштів на рахунках усіх рівнів бюджетів та на рахунках бюджетних установ (до впровадження експерименту з казначейського обслуговування місцевих бюджетів зазначені дані можна було дістати лише один раз на місяць - при отриманні звіту про виконання бюджету та виписок банку);

  • оперативність в управлінні коштами;

  • оперативність у вирішенні питань під час проведення міжбюджетних розрахунків. Нині триває робота над удосконаленням механізму казначейського обслуговування місцевих бюджетів органами Державного казначейства в межах розробки єдиного порядку для всіх місцевих бюджетів.

До основних завдань переходу на казначейське обслуговування місцевих бюджетів належить підвищення ефективності управління бюджетними коштами, зокрема:

  • забезпечення своєчасності розрахунків відповідно до взятих зобов'язань;

  • скорочення термінів проходження платежів від розпорядника до отримувача зобов'язання;

  • зменшення залишків бюджетних коштів на рахунках місцевих бюджетів;

  • забезпечення збалансованості в часі між обсягами надходжень та видатками.

Казначейська система не позбавляє місцеві органи влади прав, гарантованих їм Конституцією та Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", а навпаки, за її допомогою створюються умови для ефективного виконання покладених на них повноважень. Це відбувається завдяки посиленню контролю за витрачанням коштів місцевих бюджетів, отриманню від органів Держказначейства повної та оперативної інформації про фінансові операції з коштами місцевого бюджету і поліпшення управління бюджетними зобов'язаннями.

Тільки службовці органів місцевого самоврядування мають право приймати рішення у процесі виконання місцевого бюджету, в повноваження державних службовців органів казначейства входить забезпечення та контроль за реалізацією цих рішень з боку розпорядників бюджетних коштів місцевого бюджету. Таким чином, діє принцип розподілу влади на тих, хто приймає рішення при проведенні бюджетної політики, і тих, хто забезпечує їх виконання, при цьому кожен відповідає за поставлені перед ним завдання.

Крім того, ключовою умовою функціонування положень Бюджетного кодексу щодо формування прямих фінансових відносин між Державним бюджетом України і бюджетами міст обласного значення і районів було відкриття поточних рахунків місцевих бюджетів у казначейській системі для оперативного здійснення міжбюджетних розрахунків та надання необхідної інформації Міністерству фінансів України.

Створення системи "єдиного казначейства" ставить місцеві органи влади в рівні умови, оскільки перерахування міжбюджетних трансфертів здійснюється органами Держказначейства відповідно до встановлених нормативів щоденних перерахувань від обсягу надходжень доходів державного бюджету на регіональні рахунки казначейства. Казначейське обслуговування місцевих бюджетів має здійснюватися органами Державного казначейства на безоплатній та договірній основі.

За час, що минув, завершено процес становлення казначейської системи України:

  • створена мережа територіальних органів і повністю сформована організаційна структура Державного казначейства;

  • розпорядники бюджетних коштів державного бюджету переведені на операційно-касове обслуговування у Держказначействі, при цьому здійснення платежів з бюджету відбувається через оплату рахунків розпорядників бюджетних коштів на користь постачальників товарів, робіт та послуг;

з 1999 року розпочато залучення до казначейської системи позабюджетних рахунків бюджетних установ;

  • з 2000 року в системі управління грошовими потоками Держказначейством впроваджена система Єдиного казначейського рахунку, створена внутрішня платіжна система, яка забезпечила надання Держказначейству України статусу учасника системи електронних платежів НБУ;

  • з 2001 року Державним казначейством запроваджено систему обліку та контролю бюджетними зобов'язаннями розпорядників коштів.

На сьогоднішній день залишилось багато неврегульованих питань в казначейському обслуговуванні місцевих бюджетів, які спричиняють непорозуміння з органами місцевого самоврядування. Неузгодженості виникають на етапі формування мережі, складання якої, окрім як Бюджетним кодексом в загальних поняттях, нічим не врегульоване. Щоправда, в свій час був Наказ Міністерства фінансів України від 13.12.2004 р. № 773 "Про затвердження методичних рекомендацій зі складання мережі розпорядників коштів всіх рівнів". Та невдовзі з'явився лист Міністерства фінансів від 29.06.2005 р., який по суті нівелював всю проведену роботу в цій галузі, зазначивши:

"Органи виконавчої влади в своїй роботі можуть не застосовувати ті пункти, які призводять до виникнення проблемних питань". Подальше врегулювання питання передбачалось шляхом видання нового наказу Мінфіну про затвердження відповідного Порядку складання мережі розпорядників коштів місцевих бюджетів з обов'язковою реєстрацією в Міністерстві юстиції України. В світлі сказаного, зазначу: органи казначейства є тільки користувачами мережі, а відповідальність за достовірність та правильність складання несуть розпорядники та фінансові органи. Та якщо розпорядник включений до мережі кількох бюджетів і отримує з них кошти на своє утримання, чи не буде це нецільовим використанням, контроль за яким покладений на органи казначейства?

Що конкретно робити органам казначейства в разі прийняття місцевою радою рішення з порушенням норм бюджетного законодавства України? Так ст. 71 Бюджетного кодексу передбачає видатки бюджету розвитку на капітальні вкладення. Відповідно п. 5 Порядку державного фінансування капітального будівництва, затвердженного Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 р. № 1764, що не дозволяється спрямування державних капітальних вкладень на всі види ремонтних робіт. При зазначених зауваженнях розпорядники зразу згадують Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні", в якому зазначено, що планування та виконання бюджету, здійснення фінансування видатків належить до повноважень місцевих рад.

Ще абсурдніша ситуація з спрямуванням коштів на виконання програм місцевих бюджетів. У деяких навіть не зазначено виконавця програми, фінансове забезпечення програм не розбито ні за роками, ні за напрямками. А що говорити про програми соціально-економічного розвитку, які повністю направлені на утримання установ, що фінансуються з державного бюджету? З одного боку, в разі відмови у проведенні видатків згідно рішень відповідних місцевих рад, які прийняті з порушенням норм бюджетного законодавства України починаються звинувачення у перевищенні органами казначейства повноважень стосовно планування та виконання бюджетів. З іншого боку, казначейське обслуговування місцевих бюджетів за видатками передбачає здійснення органами Державного казначейства контролю бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийнятті зобов'язань та проведенні платежів ст. 48 Бюджетного кодексу.

Конфліктні ситуації виникають при плануванні видатків на капітальне будівництво, реконструкцію, ремонти, які розпочаті до казначейського обслуговування. Великі обсяги робіт, виконані в попередні роки, не можливо оплатити. Основна причина полягає в заключенні угод без будь-яких призначень на відповідну ціль, відповідно, не має зареєстрованої бюджетної заборгованості. Вишукавши кошти в бюджеті в поточному році, а здебільшого це останні дні року, починається гонитва в поданні документів, а можливість законної оплати таких угод нікого крім казначейства не цікавить. Якщо розглядати самі угоди, зазначу, що частину доводиться переробляти, вносити зміни та доповнення. Але ще більше занепокоєння викликають тендерні процедури, які або взагалі не проводились, або проводились з значними порушеннями. Як допомогти розпорядникам в зазначеній ситуації, не знайдеш в жодних роз'ясненнях, а що допомагати потрібно, скаже кожен, хто працював на місцях. Нові функції з виконання місцевих бюджетів за видатками були розподілені між наявною чисельністю працівників казначейства, які до цього здійснювали обслуговування тільки коштів державного бюджету. Як довів досвід , виконання додаткових обсягів роботи стало можливим лише завдяки дисциплінованості та розумінню становища працівниками територіальних відділень казначейства [32].

Для створення нормальних умов роботи казначейства виникає необхідність у додаткових коштах для ремонту службових приміщень, придбання канцелярських товарів, меблів, іншого обладнання тощо.

Якісне та оперативне вирішення питань з казначейського обслуговування місцевих бюджетів потребує також повної автоматизації робочого процесу в органах Державного казначейства. Насамперед, це організація оперативної заміни обладнання, яке вийшло із ладу. У данний час на критичне вузлове обладнання (сервери, телекомунікаційна стійка) не передбачена наявність комплекту запасного приладдя як в обласному управлінні, так і в організаціях-партнерах "БМС-Сервіс" . У зв'язку з цим у разі можливого виходу з ладу будь-якого пристрою або вузла заміна буде здійснюватися через "БМС-Сервис" в м. Києві, що пов'язано зі значними затримками у часі.

Для нашого відділеня, при обробці місцевих бюджетів в АС "КАЗНА", швидкість обміну інформацією по виділених каналах тональної частоти за допомогою модемів TAINET T-336Cx буде недостатньою. Як наслідок, виникає питання організації зв'язку за допомогою високошвидкісних технологій, таких як: RadioEthernet. Framerelay або інших.

Доцільно передбачити можливість повноцінного функціонування відділення в моменти відсутності зв'язку по виділеному каналу. В окремих випадках час відновлення зв'язку по виділеному каналу займає до декількох годин. Цей час може бути критичним, оскільки вся діяльність відділення залежить від роботи програмного комплексу АС "КАЗНА" і, відповідно, роботи виділеного каналу.

Процес запровадження АС "КАЗНА" для роботи з коштами місцевого бюджету виявив низку моментів, що стосуються методологічних аспектів концепції обліку коштів. Насамперед це облік негрошових операцій, облік "арештованих" коштів, обробка реєстрів розпису призначень по спеціальному фонду, обробка реєстрів Державного казначейства України на фінансування тощо.

Казначейське обслуговування місцевих бюджетів ускладнене наявними проблемами, що притаманні розпорядникам коштів місцевого самоврядування. До них належать відсутність комп'ютерної техніки та кваліфікованих кадрів, незабезпеченість надійним телефонним зв'язком та інше. Значна віддаленість від центру окремих сільських та селищних рад заважає їх оперативному обслуговуванню, своєчасному усуненню з боку розпорядників недоліків при проведенні видатків. Так, при банківській схемі обслуговування від них не вимагалась наявність підтвердження до платіжних документів, при допущених помилках в оформленні їм не відмовляли в оплаті, а перед працівниками казначейства стоїть питання з попередження нецільового використання бюджетних коштів і вони повинні контролювати неухильне дотримання вимог правильного оформлення та обґрунтування видатків. Детальніше рішення цих проблем казначейського обслуговування розглянуто у третьому розділі магістерської роботи [33].

Але, незважаючи на такі складні умови роботи, протягом всього періоду обслуговування місцевих бюджетів через казначейську систему фахівцями Красно донського ВДК у Луганській області не було допущено збоїв у проведенні видатків.

Казначейське обслуговування виконання місцевих бюджетів за видатками виявили позитивні наслідки, але наявність проблем свідчить про необхідність вдосконалення нормативної та інструктивної бази, вдосконалення механізму взаємовідносин між учасниками бюджетного процесу, підвищення рівня матеріальної та технічної забезпеченості, що дозволить органам казначейства виконувати покладені на них державою функції та завдання.

РОЗДІЛ 2. МІЖНАРОДНИЙ ДОСВІТ УПРАВЛІННЯМ МІСЦЕВИМ БЮДЖЕТОМ

2.1 Адаптація європейського досвіду управлінням місцевим бюджетом в Україні

Наближення українського суспільства до стандартів життя європейських країн ставить на порядок денний питання про відтворення бюджетного процесу на демократичних та ринкових засадах. За період розбудови українського суспільства зберігалось відчуження громадян від публічного обговорення, оцінки ефективності, вироблення та ухвалення владних рішень, у тому числі формування й розподілу бюджетних коштів. Західний підхід до бюджетного процесу базується на постулаті про відповідальність влади перед єдиним власником бюджетних коштів — народом, платниками податків, тому кожен громадянин має право знати на які цілі та наскільки ефективно витрачено державні та місцеві кошти. Падіння рівня життя та соціальне розшарування населення, руйнування соціальної інфраструктури (медичних закладів, закладів освіти, бібліотек, клубів, доріг тощо), пришвидшене старіння населення, особливо в сільських районах та районних центрах, істотно ускладнюють наближення України до Європейського союзу (ЄС) як у політичній, так і в економічній сферах. Програма діяльності уряду "Назустріч людям" серед інших завдань передбачає "досягнення відповідної якості життя населення, запровадження соціальних, економічних та демократичних європейських стандартів життєдіяльності людини, суспільства та держави [42]. Кожному громадянину повинно бути зрозуміло, що суспільні блага гарантуються йому Конституцією, вони є ідентичними незалежно від того, якій країні живе людина, а забезпечуються через фінансування з бюджетів, зокрема й місцевого рівня. Так, наприклад, згідно з показниками фінансового управління Краснодонської міської ради та фінансового управління Краснодонської РДА у 2006 році видатки місцевих бюджетів м. Краснодону та Краснодонського району Луганської області становитимуть –148.807 тис. грн. Планується на освіту спрямувати 38.101тис.грн., охорону здоров'я —28.904 тис. грн., соціальний захист та соціальне забезпечення — 14.336 тис.грн., культуру й мистецтво — 7.336 тис. грн., фізичну культуру і спорт — 1.771тис. грн. (див. Таблицю 1.4.2). Затверджена сума видатків, з урахуванням трансфертів, становить 148.807тис. грн., що на 14.220тис. грн. більше, ніж у попередньому році. Таке збільшення видатків місцевих бюджетів бюджетів відбулося здебільшого за рахунок збільшення субвенцій з державного та обласного бюджетів та деяких дотацій. Водночас зросли видатки на освіту (на 26 %) та охорону здоров'я (на 30 %). Серед завдань бюджетної політики указано на потребу підвищення рівня надання послуг у соціально-культурній сфері за рахунок економного та ефективного використання бюджетних коштів шляхом координації дій усіх місцевих органів влади й місцевого самоврядування.

Одним із ключових завдань Міністерства фінансів України на виконання Програми діяльності Кабінету Міністрів України є впровадження програмно-цільового підходу до складання та виконання бюджету, виконання бюджетних призначень, використання бюджетних коштів для визначених результатів й аналіз ефективності використання бюджетних коштів, забезпечення прозорості бюджету. Чинна донедавна практика бюджетування забезпечувала виконання зобов'язань та була спрямована на утримання установ, які виділяють кошти для надання громадських послуг. Така система не забезпечувала прозорості, відкритості, гнучкості бюджетного процесу, що створювало умови для неефективного використання бюджетних коштів, безвідповідальності владних структур за отримані результати, порушення основних економічних принципів — ефективності та результативності.

Спрямованість на ефективне використання та кінцевий результат — саме такий підхід використовують при плануванні бюджету розвинені країни світу, в тому числі ЄС, США, Канада, Австралія, Нова Зеландія. З прийняттям Бюджетного кодексу у 2001 році та Концепції застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі у 2002 році Україна поступово переходить на програмно-цільовий підхід у формуванні державного бюджету.

Таблиця 1.4.2. Основні показники видатків місцевого бюджету Краснодонського району Луганської області (тис. грн.)

Види видатків

Виконання

за 2005 р.

Затверджений бюджет на 2006 р.

Державне управління

10,129

11,868

Правоохоронна діяльність та забезпечення безпеки держави

347,932

500,220

Освіта

29,688

38,101

Охорона здоровя

22,539

28,904

Соціальний захист та соціальне. забезпечення

17,682

14,336

Житлово-комунальне господарство

11,268

4,871

Культура і мистецтво

6,035

7,336

Засоби масової інформації

69,9

76,0

Фізична культура та спорт

1,156

1,771

Будівництво

4,770

1,572

Сільське і лісове господарство, рибне господарство та мисливство

63,114

208,599

Транспорт, дорожнє господарство, звязок, телекомунікація та інформатика

4,163

6,402

Інші послуги, пов’язані з економічною діяльністю

609,078

651,400

Охорона навколишнього природного середовища та ядерна безпека

22,825

-

Обслуговування боргу

49,810

80,6

Цільові фонди

868,201

311,5

Видатки, не віднесені до основних груп

199,231

4,5671

Усього видатків місцевих бюджетів без трансфертів

109,674

121,561

Додаткові субвенції місцевим бюджетам з обласного бюджету

4,945

7,327

Усього власних видатків

114,619

132,283

Видатки за рахунок трансфертів з державного бюджету

1,154

782,278

Вилучення коштів до державного бюджету

15,802

12,937

Кошти, що передаються до бюджету розвитку

3,010

1,278

Разом видатків з урахуванням трансфертів

134,587

148,807

Активізація роботи з розроблення програм фінансування суспільних потреб на місцях принципово неможлива без конструктивного діалогу між органами влади та місцевого самоврядування з територіальними громадами. З одного боку, вичерпали себе механізми співпраці народних депутатів зі своїми виборцями, хоча саме народні представники в органах місцевого самоврядування повинні забезпечувати зв'язок владних структур з громадянами, виконувати їхні накази, реалізовувати політику надання гарантованих суспільних послуг кожному громадянинові свого округу. З іншого боку, не створено нових органів та відповідних механізмів взаємодії представників громадськості з представниками влади. Складність відновлення зворотних зв'язків полягає також і в тому, що тільки в Краснодонському районі у 2005 році до складу зведеного бюджету входило 24 бюджетів, в тому числі: 1 город обласного значення, 1 район обласного значення, 2 міста районного значення, 10 сільських та 10 селищних. Кожен фінансовий план потребує, за згодою громади, виділення пріоритетних проектів, передбачає постійні консультації з громадою на місцях. Для громади вкрай важливо не лише знати свої права, отримати інформацію та формувати стратегію розвитку "регіону, а й брати участь у виробленні важливих рішень, втілювати їх у життя.

Непублічність прийняття рішень та здійснення державної політики стало одним із головних аргументів у критиці України з боку міжнародної спільноти, що підсилювало негативне ставлення до країни з боку партнерів, насамперед ЄС, і негативні настрої у суспільстві.

Базуючись на європейському досвіді місцевого управління фінансами, слід зазначити, що одним із основних завдань для органів державної влади на всіх рівнях сьогодні є формування нового типу державного службовця. Принципово важливо прищепити державним службовцям, новий стиль управління, дбати про зацікавленість у досягненні результатів. Формування бюджету заради результатів є не лише зміною методу фінансового планування, а й складником загальних змін у процедурі здійснення державних завдань та оцінювання результатів діяльності. Орієнтація на виконання є не простою ревізією бюджетних процесів, а процесом зміни стилю управління та поведінки у державному секторі. Фінансове планування, орієнтоване на результат, містить такі елементи, як децентралізація бюджету, стеження за виконанням, діловий стиль витрачання коштів, а також управлінська самостійність та відповідальність [24].

В Україні ступінь бюджетної централізації ще досить високий і далі існує принцип формування бюджету "згори—вниз", певні зрушення у цьому напрямку уже маємо. Законом України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" уперше за останні роки було істотно підвищено частку місцевих бюджетів у зведеному бюджеті — до 45%. Після прийняття Бюджетного кодексу стандартною пропорцією була 60 на 40.

До того ж реформування фінансового сектору має здійснюватися таким чином, щоб створити умови для становлення й розвитку альтернативних систем надання комунальних та суспільних послуг. У ринкових умовах економічне та політичне середовище ґрунтується на приватному секторі. На сьогодні в Україні суспільні послуги "безкоштовні" для споживачів і немає можливості виміряти їхню економічну ефективність. Зважаючи на іноземний досвід, є потреба створення умов для розвитку альтернативних систем надання суспільних послуг. У країнах Центральної Європи дуже швидко відбулося реформування традиційних методів надання суспільних послуг, чому сприяли чотири основні елементи ринкового середовища: надання послуг приватними організаціями, участь приватних організацій у виробленні суспільних послуг, використання у комунальній сфері ринкових механізмів та необхідність становлення громадянського суспільства, тобто зміна у процесах ухвалення рішень та інституційних умовах державного управління і державних структур. Становлення системи альтернативних способів надання послуг — явище, властиве складному соціальному та економічному перетворенню суспільства. Виділяють такі головні види альтернативних способів надання послуг [41]:

  • видача контрактів на комунальні послуги;

  • запровадження програм будівництва, експлуатації, передачі;

  • передача прав та обов'язків щодо надання послуг у певній місцевості упродовж певного періоду часу;

  • надання послуг на місцевому рівні неприбутковими організаціями та доброчинними товариствами;

  • використання ваучерів (наприклад, продовольчі талони або інші види субсидій на користь споживачів).

На розвиток тих чи інших видів альтернативних способів надання послуг впливає ціла низка чинників, серед яких — законодавче та фінансове середовище країни, специфіка сфери, в якій вони надаються, ринкові умови тощо. Цікавими є особливості та досвід інших держав у цій сфері. Так, наприклад, у Великій Британії на отримання підряду місцеві органи влади змушені порівнювати свою ефективність з ефективністю приватного сектору. У французькій централізованій структурі існують форми договірних відносин з монополістичними державними компаніями у сфері комунального господарства. У німецькій традиції внутрішній ефективності державних організацій віддається перевага перед ринковими стимулами. У Німеччині існують різні форми власності і підзвітності у сфері комунального господарства, які намагаються урівноважити державні функції з механізмами приватного сектору. Щодо країн Центральної Європи, то найкращих результатів досягли тут Польща та Угорщина, де закріпилася практика видачі контрактів. В Угорщині у сфері суспільних послуг існують дві групи послуг, у наданні яких беруть участь зовнішні виробники. Укладаються контракти між муніципалітетом як клієнтом і виробником послуг у сфері прибирання твердих відходів та центрального опалення. Зовнішні компанії (недержавні та немуніципального підпорядкування) забезпечують похоронну службу, водопостачання, каналізацію, обслуговування плавальних басейнів та прибирання твердих відходів [41].

З метою активізації таких заходів Краснодонська районна та міська державна адміністрації працюють над великомасштабним проектом, метою якого є підвищення ефективності територіального самоврядування і впровадження механізмів громадської участі у визначенні пріоритетів територіальних громад, формуванні місцевих бюджетів та контролі за бюджетними процесами шляхом скорочення дистанції між владою й громадою за активного залучення представників громади до участі у формуванні місцевих бюджетів і контролі за бюджетними процесами. За проектом планується розробити і впровадити в регіонах України дійовий механізм громадської участі у визначенні пріоритетів територіальних громад, прийнятті рішень та моніторингу реалізації цих рішень місцевими органами влади й управління, використовуючи результати вивчення європейського досвіду місцевого самоврядування.

Європейські держави мають уже значний доробок у сфері бюджетної політики, корисний і цікавий для України. Впровадження міжнародних стандартів прозорості бюджетного процесу та звітності про результати виконання бюджету, забезпечення доступності їх для суспільства й інвесторів є одними з першочергових заходів, визначених Кабінетом Міністрів України. Базуючись на досвіді європейських країн, в тому числі й держав — нових членів Європейського союзу, сьогодні формується нова ідеологія бюджетного процесу, стрижнем якої є націлення на результат, а не процес, тобто виконання визначених завдань і отримання конкретних результатів на засадах ефективного використання ресурсів.

    1. Проблеми казначейського обслуговування місцевого бюджету в порівнянні з європейськім досвідом

Європейські держави на сьогоднішній день мають багато проблем по управлінню місцевими бюджетами та по їх казначейському обслуговуванню. Так на прикладі країн Центральної Європи - Польщі та Угорщини відсутній механізм управління фінансовими ресурсами у процесі поточного касового виконання місцевого бюджету. Це призводить до необхідності здійснення нераціональних запозичень для покриття касових розривів, що виникають, і втрат від невикористання тимчасових місцевих фінансових ресурсів. Як в Україні вирішується ця проблема буде розглянуто у третьому розділі роботи [40].

Створення ЄКР дає можливість централізувати бюджетні ресурси , що, звісно, не вирішує завдання підвищення ефективності використання поточних активів і пасивів бюджету, а лише створює передумови для цього. Тим самим стає актуальним питання формування ефективної моделі використання фінансових ресурсів місцевого бюджету, сконцентрованих на єдиному рахунку. Важливою складовою цієї моделі є технологія активного управління щоденними касовими активами і пасивами, що створюються у процесі виконання дохідної й видаткової частини місцевого бюджету. При побудові моделі управління поточними касовими активами й пасивами бюджету, зосередженими на єдиному казначейському рахунку, доцільно враховувати досвід розвинених країн, у яких подібні системи успішно функціонують. У зарубіжній практиці застосовуються три основних підходи до вирішення цього завдання.

Перший підхід — так званий варіант центрального банку. Сутність його полягає в тому, що для забезпечення ліквідності центрального рахунку бюджету відкриває кредитну лінію чи розміщує надлишки ліквідних коштів через банк. Як правило, здійснюється короткострокове кредитування касових розривів виконання бюджету в суворо обумовлених законом рамках. При цьому здійснювані виплати впливають на ліквідність самого банку. З цієї причини банк буває вимушений здійснювати операції на ринку, інакше кажучи, відволікати власні ліквідні активи чи постачати ними ринок, що впливає на стан грошової маси, інакше кажучи, здійснює прямий інфляційний вплив, а також може при довготривалій несприятливій кон'юнктурі і невеликих резервах банку призвести до дестабілізації фінансового ринку.

Другий підхід — варіант "ринкового фінансування". Він означає, що держава покриває поточні потреби у ліквідних активах (розміщує резерви надлишкової ліквідності) безпосередньо на ринку, тобто насамперед у комерційних банках. Це здійснюється або за допомогою угод РЕПО, або шляхом прямих запозичень чи вкладень у банках. Такі угоди часто розраховані лише на один день. Перевагою такої технології є те, що вона забезпечує розподіл організації управління бюджетними ресурсами і грошово-кредитною політикою. Крім того, інструменти запозичення у такому разі можуть бути різноманітнішими й ефективнішими і їх можна оформити таким чином, щоб вони краще відповідали поточним завданням касового виконання бюджету.

Останніми десятиріччями спостерігається тенденція до відмови дедалі більшої кількості емісійних банків розвинених країн від короткострокового кредитування фінансових потреб держави у формі надання овердрафту за рахунками бюджету (за винятком внутрішньоденного кредитування). Так, наприклад, у країнах ЄС з 1 січня 1994 року запроваджено загальну заборону на надання емісійними банками кредитів суспільному сектору економіки.

У сучасних умовах прямі касові кредити центрального банку, котрі використовуються для покриття бюджетного дефіциту, поширені у країнах, що розвиваються. Однак і в них останнім часом спостерігається тенденція до жорсткішого порядку умов і строків кредитування держави емісійним банком. Третя технологія управління касовими активами і пасивами бюджету грунтується на адаптації виплат із бюджету до надходжень, а не навпаки, як прийнято у більшості розвинених країн. Вона поширена у країнах, де бюджетний процес не приводить до облігаторного виконання бюджету, бо мають місце процеси його секвестрування. Казначейство у цьому випадку має компенсувати слабке бюджетне управління жорсткішим управлінням ліквідними коштами. Тому виплати за зобов'язаннями держави затримуються в очікуванні надходжень до бюджету. У результаті виникає заборгованість.

На перший погляд, це може здаватися ефективною формою управління державними фінансовими ресурсами, але це вкрай негативно відбивається на розвитку економіки і забезпеченні політичної стабільності. Підривається довіра до надійності держави як партнера, котра має бути найвищою серед усіх чинних учасників ринку, інакше державі стає тяжко знайти контрпартнерів, які бажають укласти довгострокові угоди, наприклад, при продажу державних цінних паперів. Тому в усіх розвинених країнах прив'язка поточних видатків бюджету до поточних надходжень до бюджету вважається вкрай небажаною практикою виконання бюджету. На мій погляд, з урахуванням зарубіжного досвіду і тенденцій, що склалися при створенні вітчизняної моделі, треба орієнтуватися на варіант "ринкового фінансування". За наявності постійного щоденного залишку коштів і відповідних законодавчих актів Державного казначейства України може здійснювати операції на фінансовому ринку совому ринку з використанням таких фінансових інструментів, як угоди РЕПО, проведення кредитних і депозитних операцій за фіксованими процентними ставками, зокрема "овернайт", внутрішньоденне кредитування, короткострокові казначейські векселі тощо. Зокрема кредит "овернайт" — це кредит у межах обумовленого ліміту та визначеної відсоткової ставки, який надано банку Державним казначейством України за постійно діючою лінією рефінансування терміном на один день під забезпечення державних цінних паперів. Такий кредит надається через лінію рефінансування терміном на один робочий день, який повинен повертатися наступного дня після його отримання. Надання банкам кредитів "овернайт" здійснюється тільки під забезпечення державних цінних паперів у розмірі не більше 85% від їхньої балансової вартості, за ставкою не нижчою, ніж облікова ставка Національного банку України. Перевагою цієї операції є передусім відносна простота оформлення та швидкість здійснення. Банк-позичальник взаємодіє з Державним казначейством України як кредитором без посередників. Підписання кредитної угоди є підставою для переказування коштів з рахунка державного казначейства як кредитора на рахунок банку-позичальника. Переказування коштів здійснюється практично в режимі реального часу після надання ДКУ як кредитором у регіональне управління Національного банку України, що його обслуговує, платіжного доручення про переказ коштів на користь банку-позичальника [31]. Головними мотивами відродження банківських функцій у нинішній системі органів державного казначейства є:

  • відірваність державних інститутів фінансової системи від фінансового ринку і особливо вторинного;

  • відсутність єдиної методології в організації розрахунків і наявність двох незалежних методологічних центрів (Національний банк і Міністерство фінансів);

  • неузгодженість окремих нормативно-методологічних документів і тривала процедура погодження документів Міністерства фінансів і Національного банку;

  • різне розуміння ступеня актуальності оперативного вирішення окремих державних фінансових завдань і різний підхід до їхнього вирішення;

  • перехід на платність послуг, що надаються комерційними банками, включаючи й установи НБУ;

  • наявність позитивного зарубіжного досвіду здійснення банківських операцій казначейськими органами.

Тому ідеї про надання органам Державного казначейства України статусу кредитної установи й надання права здійснювати операції з готівкою бюджетних організацій, використовувати вільні бюджетні кошти як кредитні ресурси із включенням територіальних органів казначейства у платіжну систему країни як активних і постійних суб'єктів мають об'єктивні підстави.

Для підвищення ефективності управління бюджетними коштами можлива й доцільна трансформація органів казначейства у кредитні установи, що поєднують як функції з управління бюджетними коштами на стадії виконання бюджету, так і функції кредитної установи в частині організації розрахунків, руху готівки й реалізації державних цінних паперів.

З огляду на це доцільним є створення казначейського банку. Фінансовий інститут, який відповідає за виконання бюджетів усіх рівнів, не може повноцінно функціонувати без своєї бюджетної банківської установи. На казначейський банк "слід покласти операційну діяльність зі збору, зберігання й розподілу державних та місцевих коштів. Треба розробити нові форми редукції фінансової інформації, необхідні й достатні Національному банку для здійснення його діяльності. На казначейський , банк, інтегрований з обласними управліннями казначейства, слід також покласти усі бухгалтерські функції щодо вхідного контролю фінансових ресурсів, їх розподілу за рахунками і обгрунтованості використання [38].

Особливе місце в діяльності казначейського банку могли б посісти операції з виплат на користь фізичних осіб, які здійснюють установи Ощадного банку. Це виплати пенсій, допомоги і компенсацій особам, що проходили службу в органах Міністерства оборони, Служби безпеки, Міністерства внутрішніх справ. Можливе також здійснення органами ДКУ операцій з виплати компенсацій втрачених заощаджень громадян в установах Ощадбанку, а також з виплати компенсації вкладів (внесків) в організації державного страхування. Казначейський банк як головна ланка системи казначейського виконання бюджету має брати участь у фінансуванні економіки держави, для чого слід регламентувати його можливості у цій сфері. Зважаючи на великий обсяг аналітичної роботи, неоднозначність рішень, котрі приймаються в умовах неповноти інформації, функції кредитування промислових підприємств покладати на казначейський банк недоцільно, залишивши їх іншим банкам, що існують нині в Україні. Банки-кредитори здійснюють кредитування різних підприємств на свій страх і ризик за рахунок власних коштів чи позичених державних коштів, узятих під повні гарантії й зобов'язання у казначейському банку.

РОЗДІЛ 3. ІННОВАЦІЙНІ НАПРЯМКИ УДОСКОНАЛЕННЯ КАЗНАЧЕЙСЬКОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ МІСЦЕВИХ БЮДЖЕТІВ

3.1 Покриття тимчасових касових розривів місцевих бюджетів за рахунок коштів єдиного казначейського рахунку

За минулі десять років існування казначейської системи України було створено умови для функціонування дієвої системи з оперативного управління фінансовими потоками та забезпечення своєчасного здійснення видатків розпорядників коштів державного бюджету. Це стало відправним моментом для прийняття на обслуговування через казначейську систему органів місцевого самоврядування.

Але важливими у процесі казначейського виконання місцевого бюджету є питання удосконалення управління бюджетними коштами. На цей час відсутні ефективні механізми управління фінансовими ресурсами у процесі поточного касового виконання місцевого бюджету. Це призводить до необхідності здійснення нераціональних запозичень для покриття касових розривів, що виникають, і втрат від невикористання тимчасово вільних фінансових ресурсів.

Місцеві запозичення - це операції, пов’язані з отриманням бюджетом коштів на умовах повернення, платності та строковості, в результаті яких з’являються зобов’язання органів місцевого самоврядування перед кредиторами.

Позички органів місцевого самоврядування – фінансові операції, що засвідчує зобов’язання органів місцевого самоврядування перед банками, іншими фінансовими установами щодо повернення заборгованої суми, а також зобов’язання на сплату відсотків за користування та інших зборів з такої суми.

Обєктами місцевих запозичень для покриття тимчасових касових розривів у процесі виконання відповідного бюджету можуть бути органи місцевого самоврядування в особі районних та міських рад [46].

Стаття 73 Бюджетного кодексу передбачає повноваження місцевих органів влади робити запозичення терміном до 3 місяців у поточному році для покриття короткострокових касових розривів. Через нормальні часові коливання бюджету (наприклад нерівномірне надходження доходів і регулярні зобов’язання по видатках, таких як на оплату праці) така проблемна ситуація склалась у п’яти селищних рад Краснодонського району.

Виникнення касового розриву у ході виконання місцевого бюджету розглянемо на прикладі Сєверної селищної ради. Так на 26.05.2006 р. в селищній раді є складна ситуація с проплатами поточних платежів, а саме нестача коштів на виплату заробітної плати працівникам бюджетної сфери, на оплату комунальних послуг і розрахунків за енергоносії. Залишки на рахунках Сєверної селищної ради на 26.05.2006р. склали 12708,11 грн:

рахунок 3142 – 12503,47 грн.; рахунку 3541 – 204,64 грн.

А взяті та зареєстровані фінансові зобовязання на цю дату склали 36377,14 грн. З цього можна зробити висновок, що рада не може самостійно розрахуватися зі своїми боргами, так як залишків на рахунках недостатньо для здійснення проплат, тому в Сєверній селищній раді виник касовий розрив. Який на 26.05.2006 р склав:

12708,11 грн.- 36377,14 грн. = - 23699,03 грн.

Як бачимо з розрахунку, селищній раді треба 23699,03 грн., щоб розрахуватися зі своїми боргами які виникли. Тому раді треба взяти кредит чи позичку в банку, щоб здійснити проплати.

На сьогоднішній день комерційні банки з невеликим бажанням надають місцевим бюджетам позички на покриття касового розриву. Так ПІБ та Ощадбанк для надання короткострокової позички вимагає, щоб була надана застава чи відкритий рахунок в цьому банку та під відсотки, на сьогоднішній день відсотки складають 19% річних. Але при казначейському обслуговуванні всі місцеві бюджети не мають права мати рахунки в комерційних банках.

При казначейському обслуговуванні місцевих бюджетів за видатками надання короткострокових позичок може здійснюватися управлінням Державного казначейства за рахунок тимчасових вільних залишків коштів на єдиному казначейському рахунку Держказначейства. Так на прикладі, управління Держказначейства у Луганській області надає короткострокові позички місцевим бюджетам на безвідсотковій основі для покриття тимчасових касових розривів, які виникають в процесі їх виконання, на виплату заробітної плати працівникам бюджетної сфери, на соціальні виплати і розрахунки за енергоносії терміном до трьох місяців.

Так Краснодонський район в 2005 році взяв за рахунок коштів єдиного казначейського рахунку 22 млн.238 тис.грн. позичок, безвідсотково. А беручи позичку у комерційному банку Краснодонський район у 2005 році сплатив 23 млн. 088,2 тис. гнр, в тому числі відсотки в сумі 850,2 тис.грн.. Дані про взяття позичок Краснодонським районом зведені у таблиці 3.1.1:

Таблиця 3.1.1. Аналіз сум позичок одержаних з єдиного казначейського рахунку Краснодонським районом у 2005 році та розрахунок позички, яку установа має можливість взяти у банку, тис. грн..

п/п

Позичка за

рахунок ЄКР

Період надання

та погашення позичок

Кількість днів

% за користування

в банку, грн..


Надано

Погашено




1.

3849,0

3849,0

04.02-04.05

89

180,8

2.

2500,0

2500,0

18.03-15.06

89

117,4

3.

3889,0

3889,0

21.04-19.07

90

184,7

4.

3000,0

3000,0

25.05-23.07

60

95,0

5.

8000,0

8000,0

24.06-22.08

60

253,3

6.

1000,0

1000,0

25.10-30.11

36

19,0

Разом:

22238,0

22238,0



850,2

Позички надаються за рахунок і в межах залишку коштів місцевих бюджетів на кореспондентських рахунках управлінь. Державним казначейством Україні був розроблений наказ ДКУ № 247 від 30.12.2005 р. "Порядок покриття Державним казначейством України тимчасових касових розривів місцевих бюджетів". Цей Порядок визначає механізм покриття Державним казначейством України обсягів тимчасових касових розривів місцевих бюджетів.

Для оформлення та отримання позички сільськими, селищними, міськими та районними бюджетами подаються такі документи та обґрунтування:

  1. Довідка – розрахунок наявності тимчасового касового розриву.

  2. Довідку про відсутність простроченої кредиторської заборгованості місцевого бюджету за позичками, отриманими у фінансових установах.

  3. Довідку про відсутність у місцевих бюджетів депозитів (вкладів) у банківських установах.

  4. Довідку про надходження до місцевого бюджету ( ф.412)

  5. Довідку про касові видатки на певну дату.

  6. Довідку про залишки коштів на рахунках.

  7. Довідку про зареєстровані фінансові зобовязання.

  8. Договір про надання короткотермінової позички укладається між відділенням Державного казначейства та сільською/селищною радою, які ним обслуговуються Завірену копію рішення відповідної ради щодо отримання короткотермінової позички;

  9. Засвідчена в установленному порядку картку зі зразками підписів уповноважених осіб та відбитком печатки.

  10. Лист-заяву

  11. Лист, в якому обґрунтовує необхідність отримання позички та підтверджує наявність касового розриву

  12. Прогноз надходжень доходів до загального фонду

Короткотермінові позички відділеннями Державного казначейства надаються на оплату праці працівників бюджетних установ та нарахування на заробітну плату, придбання продуктів харчування та медикаментів, оплату комунальних послуг та енергоносіїв, без нарахування відсотків за користування цими позичками. Погашення короткотермінової позички протягом 60 днів з дня ліквідації тимчасового касового розриву за рахунок не менш ніж 80 відсотків від усіх надходжень загального фонду місцевого бюджету, а також з можливістю пролонгації короткотермінової позички місцевого бюджету, за виключенням міжбюджетних трансфертів цільового характеру та коштів резервного фонду (але не пізніше 01 грудня 2006 року). Розмір короткотермінової позички не перевищує граничного обсягу для відповідного бюджету, (тобто не перевищує 1/12 від затвердженої на 2006 рік суми доходів загального фонду місцевого бюджету за вирахуванням міжбюджетних трансфертів цільового характеру) [5].

Протягом одного робочого дня з часу отримання заявки від відділень управління Державного казначейства у Луганській області приймає рішення про надання-відмову короткотермінової позички про що інформує відділення, а останній замовника листом - акцептом або листом з обґрунтуванням відмови, підписаним начальником управління.

Погашення позички здійснюється в автоматичному режимі шляхом щоденних відрахувань від надходжень загального фонду відповідного бюджету, погашення позички визначається шляхом розподілу обсягу позички на кількість робочих днів у період запозичення. В разі непогашення позички у визначений термін ( незабезпечення щоденних перерахувань внаслідок недонадходження доходів), органи Державного казначейства здійснюють її повернення до повного погашення у примусовому порядку, починаючи з наступного дня терміну погашення позички. При цьому рефінансування забороняється.

Надання місцевим бюджетам короткострокових позичок для покриття касових розривів у процесі виконання відповідного бюджету є позитивним аспектом обслуговування місцевих бюджетів в органах Державного казначейства, що благотворно впливає на розвиток економіки районів та міст. А саме здійснюється погашення фінансових зобов’язаннь та кредиторської заборгованості. Проблемні питання по виникненню та погашенню кредиторської заборгованості розглянуті у розділі 3.2.

3.2 Шляхи рішення проблемних питань щодо виникнення та росту дебіторської та кредиторської заборгованості

Управління боргом місцевих бюджетів можна визначити як найефективніше управління портфелем боргових зобов’язань місцевого сектору задля зменшення ризику і мінімізації довгострокових видатків органів влади. Першим кроком має стати визначення різних форм, яких може набувати борг, документальне оформлення і інвентаризація боргів – заборгованості.

У попередні роки облік зобов’язань розпорядників бюджетних коштів в органах Державного казначейства не здійснювався. Але у 2003 році, при переході місцевих бюджетів на казначейське обслуговування, кредиторська заборгованість бюджетних установ місцевого бюджету була зареєстрована в АС "Казна" на рахунка 9423 "Фінансові зобовязання бюджетних установ місцевих бюджетів".

Проаналізуємо кредиторську заборгованість бюджетних установ місцевих бюджетів Краснодонського району протягом трьох років.

Кредиторська заборгованість по загальному фонду місцевих бюджетів за 2003 рік склала – 898,151тис.грн., за 2004 рік – 728,716 тис.грн., за 2005 рік – 1478,929 тис.грн.

За даними кредиторської заборгованості бюджетних установ місцевих бюджетів 2003-2005 років побудуємо діаграму, яка зображена на рис.3.2.1:

Рисунок 3.2.1 Кредиторська заборгованість загального фонду Краснодонського району 2003-2005 року

Діаграма допомагає побачити зміни кредиторської заборгованості за аналізуючи періоди. Зменшення загальної суми кредиторської заборгованості у сумі 169,435 тис. грн., що складає 81%, в 2004 році є наслідком контролюючої функції органу Державного казначейства за дотримання бюджетної дисципліни розпорядниками бюджетних коштів в частині реєстрації фінансових зобов’язань та підтверджує доцільнність казначейського виконання місцевих бюджетів України.

На рисунку 3.2.1 ми можемо побачити, що у 2005 році загальна сума кредиторської заборгованості в порівнянні з 2004 роком значно збільшилася на 750,213 тис.грн., що складає 36%. Ця тенденція зростання кредиторської заборгованості обґрунтовується тим, що у 2004 році згідно з постановою № 934 "Про реструктуризацію заборгованості з виплат, передбачених статтею 57 Закону України "Про освіту" педагогічним, науково-педагогічним та іншим категоріям працівників навчальних закладів " була нарахована матеріальна допомога.

Також на зростання кредиторської заборгованості у 2005 році мала вплив прихована кредиторська заборгованість розпорядниками та одержувачами місцевих бюджетів Краснодонського району, яка була виявлена завдяки вимогам органом Державного казначейства з метою контролювання за здійсненням погашення кредиторської заборгованості при здійснення видатків та погашення кредиторської заборгованості через органи Державного казначейства, розпорядники та одержувачі бюджетних коштів місцевих бюджетів щоквартально надавали меморіальний ордер № 6 "Накопичувальна відомість за розрахунками з іншими кредиторами ", що дало змогу посилити контроль органами Державного казначейства за виявленням та погашенням кредиторської заборгованості.

Також до мережі місцевого бюджету у 2005 році були включені дві організації (СКП "Комунгосп" та КФС "Колос"), які наприкінці 2005 року мали не погашену кредиторську заборгованість. Цей показник також мав вплив на загальну суму зростання кредиторської заборгованості.

Далі проаналізуємо дебіторську заборгованість бюджетних установ місцевих бюджетів Краснодонського району протягом 2003-2005 років..

Дебіторська заборгованість по загальному фонду місцевих бюджетів за 2003 рік склала – 6,446 тис.грн., за 2004 рік – 10,649 тис.грн., за 2005 рік – 16,811 тис грн.

Для наглядного аналізу побудуємо діаграму дебіторської заборгованості Краснодонського району за 2003, 2004 та 2005 рік (рисунок 3.2.2).

Рисунок 3.2.2 Дебіторська заборгованість загального фонду Краснодонського району 2003-2005 року.

Збільшення дебіторської заборгованості у 2004 році у сумі 4,203 тис.грн. в порівнянні з 2003 роком відбувалось завдяки тому, що здійснювалась попередня оплата по рахунках за товари та послуги постачальникам на при кінці року та проводилося відновлення касових видатків по нарахуванню на заробітну плату фондом соціального страхування.

У 2005 році зростання дебіторської заборгованості обґрунтовується тим, що також як і у попередні роки зростання відбувалося завдяки відшкодування фондом соціального страхування та попередньою оплатою за товари та послуги.

Проаналізувавши причини зростання дебіторської заборгованості в період з 2003 року по 2005 рік можна зробити висновок, що на зростання дебіторської заборгованості впливає попередня оплата у розрахунках за товари та послуги розпорядників бюджетних коштів, термін якої не настав, особливо це стосується останнього місяця року.

Таким чином, для попередження виникнення росту кредиторської та дебіторської заборгованості в кінці року треба внести в законодавчу базу зміни, щодо реєстрації фінансових зобовязань не в десяти денний строк, а в тридцяти денний строк до закінчення бюджетного року.

З метою забезпечення здійснення контролю органами Державного казначейства України при прийнятті зобов’язань розпорядниками і одержувачами коштів державного та місцевих бюджетів, які перебувають на казначейському обслуговуванні, удосконалення механізмів використання бюджетних коштів та управління бюджетними коштами, а також для спрощення документообороту розроблено Порядок обліку зобов’язань розпорядників бюджетних коштів в органах Державного казначейства України, який затверджено наказом ДКУ від 09.08.2004 №136.

Бюджетне фінансове зобов’язання реєструється органами Державного казначейства на підставі платіжного доручення на погашення бюджетного фінансового зобов’язання. При реєстрації бюджетного фінансового зобов’язання розпорядники бюджетних коштів подають також оригінали документів або їх копії, засвідчені в установленому порядку, що підтверджують факт узяття бюджетного фінансового зобов’язання (наприклад, платіжні вимоги, накладні, акти виконаних робіт тощо). За бюджетними зобов’язаннями, розрахунки за якими здійснюються у готівковій формі, підставою для реєстрації бюджетного фінансового зобов’язання є грошовий чек. Реєстр фінансових зобов’язань не складається.

Усі зобов’язання та фінансові зобов’язання розпорядників бюджетних коштів обліковуються органами Державного казначейства України в бухгалтерському обліку виконання бюджетів на рахунках позабалансового обліку Плану рахунків бухгалтерського обліку виконання державного та місцевих бюджетів.

Органи Державного казначейства здійснюють контроль бюджетних повноважень при прийнятті зобов’язань та здійсненні платежів. Погашення проводиться тільки тих зобов’язань, що виникли за загальним фондом бюджету в межах бюджетних асигнувань, за спеціальним фондом бюджету в межах відповідних фактичних надходжень до цього фонду та бюджетних асигнувань (у розрізі складових спеціального фонду відповідно до зведення показників спеціального фонду кошторису). Тому органи Державного казначейства України здійснюють платежі за тими фінансовими зобов’язаннями, які зареєстровані в органах Державного казначейства та не перевищують бюджетні асигнування за помісячним планом асигнувань, що передбачені на конкретну мету.

Підводячи підсумки аналізу кредиторської та дебіторської заборгованості місцевих бюджетів Краснодонського району протягом 2003-2005 років, треба відзначити, що для зменшення кредиторської заборгованості, в першу чергу, треба внести зміни у законодавчу базу, посилити відповідальність керівників бюджетних установ місцевих бюджетів за створення сум заборгованості та з метою не приховування заборгованості, головних бухгалтерів бюджетних установ місцевих бюджетів зарахувати до штату органів Державного казначейства, це дасть позитивні наслідки в обліку та звітності.

3.3 Запровадження інноваційної моделі казначейського обслуговування місцевих бюджетів за видатками в Краснодонському ВДК у Луганській області

На сьогоднішній день з упевненістю можна ствердити, що запровадження казначейського обслуговування коштів місцевих бюджетів сприяло зміцненню дисципліни у фінансовій сфері, а за набутим позитивним досвітом можна зробити висновки щодо ефективності функціонування казначейської системи з виконання як державного, так и місцевих бюджетів.

Запровадження казначейської схеми повно функціонального обслуговування бюджетних коштів задовольняє інтереси та потреби всіх учасників бюджетного процесу.

Але як і до кожної само врегульованої системи, до казначейської також виставляється вимога постійного вдосконалення, підвищення ефективності руху коштів, спрощення та оптимізації існуючих процедур обслуговування.

Для Краснодонського району характерна наявність бюджетних установ місцевого підпорядкування територіальне віддалених від органу Державного казначейства.

Наприклад, відстань від Пархоменківської сільської ради до Краснодонського відділення Державного казначейства, де знаходиться на обслуговуванні дана рада, складає близько 65 км, на подолання яких необхідно майже 2 години. І це непоодинокі випадки.

Віддаленість та розташованість бюджетних установ від Краснодонського ВДК відображено на рисунку 3.3.1 :

Рис.3.3.1 План розташування установ та виносного місця Краснодонського ВДК у Луганській області

Таке становище вимагає введення в дію додаткових механізмів у загальний порядок касового виконання місцевих бюджетів за видатками.

Шляхом вирішення проблем, пов'язаних з територіальною віддаленістю розташування бюджетних установ в районі, є створення виносних робочих місць.

На мою думку, правильно та чітко сформовані вимоги із запровадження в дію казначейського обслуговування місцевих бюджетів через виносні робочі місця дозволить завчасно визначитись з цим питанням. Так виносне робоче місце на мою думку можна зробити в с. Новосвітлівка, а саме в Новосвітлівській селищній раді. Там є можливість та гарні умови для створення виносного місця Краснодонського ВДК у Луганській області. Це місце можна зробити безпосередньо в одній із кімнат будинку Новосвітлівської селищної ради, обладнати її належним обладнанням, технічними засобами виносного робочого місця, із функціями виділених каналів зв'язку або зв'язку за технологіями RadioEthernet. Framerelay.

У виносному робочому місці Краснодонського ВДК у Луганській області будуть обслуговуватися 15 клієнтів, що дасть змогу менше часу витрачати на проїзд до Краснодонського ВДК у Луганській області, це схематично зображено на рисунку 3.3.2. Середній обсяг документообігу в день по виносному робочому місці Краснодонського ВДК у Луганській області буде складати 230-270 платіжних доручень, 80-100 довідок про зміни планових показників.

Також необхідно зазначити, що казначей, який буде працювати на виносному робочому місці, повинен бути спеціалістом різноманітного профілю — досконально знати особливості роботи операційного відділу, відділу видатків, мати відповідні знання в області юриспруденції, бухгалтерського обліку та вільно працювати зі всіма програмними комплексами для своєчасного та самостійного прийняття відповідного рішення. Враховуючи високу відповідальність та значний фаховий рівень є пропозиція у розробленні іншого шляху матеріального заохочення казначея виносного робочого місця. Також в виносному робочому місці Краснодонського ВДК у Луганській області будуть обслуговуватися установи на імя яких відкрито рахунки, дані про кількість рахунків зведені у таблиці 3.3.1:

Таблиця 3.3.1 Кількість рахунків розпорядників та одержувачів місцевих бюджетів, які обслугуються у філії Краснодонського ВДК у Луганській області

Назва установи

Загальна кількість рахунків

Котлові рахунки

(3142, 3152)

Особові рахунки

(3531, 3532)

Реєстраційні рахунки (3541, 3542)

Рахунок одержувача

(3543)

1.

Хрящуватенська с/р

47

9

19

19

-

2.

ЖКГ „Джерельце"

1

-

-

-

1

3.

Пархоменківська с/р

54

8

23

23

-

4.

ДОК „Пархоменко"

3

-

-

3

-

5.

Білоскелюватська с/р

48

8

20

20

-

6.

Самсонівська с/р

53

9

22

22

-

7.

Новоганнівська с/р

39

7

16

16

-

8.

СКП „Істочнік"

1

-

-

-

1

9.

Новосвітлівська с/р

42

8

17

17

-

10.

Новосвітлівський комунгосп

1

-

-

-

1

11.

ЦРЛ

3

-

-

3

-

12.

Новосвітлівський аграрний ліцей

5

-

-

5

-

13.

Відділ культури Краснодонської РДА

26

-

13

13

-

14.

КУ „Сільська пожежна команда"

1

-

-

1

-

15.

РКУ МФОК „Колос"

1

-

-

1

-


Разом:

325

49

130

143

3

Але ж виносне робоче місце — це не тільки один працівник казначейства, який приймає документи від клієнтів і проводить оплату їх видатків. Розроблення типової угоди між територіальним органом казначейства та установами місцевого підпорядкування, які будуть обслуговуватися через створене виносне робоче місце, дозволить врегулювати розмежування повноважень та відповідальності останніми при казначейському виконанні видаткової частини місцевих бюджетів.

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

У даній магістерської роботі "Запровадження інноваційної моделі казначейського обслуговування місцевих бюджетів за видатками", на підставі проведеного аналізу Краснодонського відділення Державного казначейства у Луганській області, можна говорити про те, що розвиток казначейської системи виконання місцевих бюджетів в Україні відбувався високими темпами і нині склалася ситуація, яка не дає змоги повною мірою й ефективно використовувати сучасну казначейську систему виконання бюджетів.

Головне призначення казначейської системи – сприяти оптимальному управлінню доходами та видатками бюджету.

Питання ефективного управління державними коштами, контролю за їхнім цільовим спрямуванням на першочергові соціально-економічні потреби з часом поставало дедалі гостріше.

За допомогою аналізу Краснодонського відділення Державного казначейства у Луганській області, були виявлені позитивні сторони та недоліки казначейського обслуговування місцевих бюджетів, також можна розробити план заходів по удосконаленню казначейського обслуговування місцевих бюджетів Краснодонського району за видатками.

У ході магістерської роботи виявлені ряд проблемних питань по обслуговуванню місцевих бюджетів за видатками, а саме:

1. Надання Державним казначейством позичок на покриття тимчасових касових розривів, які виникають у процесі виконання місцевих бюджетів.

У роботі розглянуто, що при казначейському обслуговуванню за видатками надання короткострокових позичок за рахунок тимчасових вільних залишків на рахунку Державного казначейства дає змогу взяти цю позичку безвідсотково для покриття тимчасових касових розривів. Це дає змогу погасити фінансові зобов’язання в першу чергу по заробітної платі та розрахуватись по рахункам за енергоносії. Такі позички дають змогу місцевим бюджетам повноцінно існувати та здійснювати видатки.

2. Проблемним питанням також і на сьогоднішній день є заборгованість. В проведеному аналізі кредиторської та дебіторської заборгованості ми бачимо, що заборгованість установ місцевих бюджетів виникає тому, що розподіл коштів запроваджується через невідповідність доходної частини бюджетним зобовязань.

Заборгованість також виникає тому, що бюджетні установи приховують дійсний розмір кредиторської заборгованості та несвоєчасно реєструють свої фінансові зобов’язання в органах Державного казначейства.

При переході місцевих бюджетів на казначейське обслуговування, дана система дала змогу здійснювати контроль за виникненням та погашенням бюджетної заборгованості.

Казначейством ретельно перевіряються суми кредиторської заборгованості, які облікуються на рахунках відповідного відділення Державного казначейства, проводиться аналіз, виявляються причини виникнення бюджетної заборгованості по установах, контролюється здійснення погашення кредиторської заборгованості розпорядника бюджетних коштів при здійсненні видатків та погашенні кредиторської заборгованості.

3. Проблема удосконалення казначейського обслуговування місцевих бюджетів.

В магістерській роботі було викладено позитивні наслідки переходу установ місцевого підпорядкування на казначейську модель обслуговування за видатками. Зосереджено увагу на додаткових механізмах, направлених на спрощення та оптимізацію існуючого порядку обслуговування, наведені пропозиції з їх застосування у роботі.

Також в магістерської роботі була розроблена інноваційна модель казначейського обслуговування за видатками, на прикладі Краснодонського відділення Державного казначейства. Застосування пропонованих засобів удосконалення обслуговування місцевих бюджетів за видатками дає змогу для розпорядників та одержувачів місцевих бюджетів зекономити бюджетні коштів, яки вони затрачують на здійснення видатків (видатки на відрядження, оплата транспортних послуг та утримання транспортних засобів), зменшити документообіг та час для обслуговування в Краснодонському ВДК у Луганській області. Підводячи підсумки всього вищевикладеного, слід констатувати, що, з огляду на трьохрічний досвід роботи з казначейського виконання місцевих бюджетів, глобальні етапи вже успішно пройдено, основні зусилля тепер направляються на подальше удосконалення та оптимізацію. Фінансові органи в ході співробітництва з органами казначейства отримують достовірні, вивірені форми звітів з виконання місцевих бюджетів, що значно спрощує процедуру перевірки фінансових документів розпорядників та одержувачів коштів місцевих бюджетів. У них залишається достатньо часу для проведення глибокого аналізу з метою ефективного планування та управління наявними фінансовими ресурсами. Для органів місцевого самоврядування з'явилась можливість у реальному часі володіти повною інформацією щодо залишків коштів на власних рахунках та, як наслідок, у випадках касового розриву використовувати право отримання безвідсоткових позичок за рахунок коштів єдиного казначейського рахунку. Розпорядники та одержувачі бюджетних коштів органи Держказначейства утримують від порушень вимог чинного законодавства при проведенні видатків на користь суб'єктів господарської діяльності. Після здійснення процедур попереднього та поточного контролю на етапі реєстрації зобов'язань та у процесі оплати рахунків розпорядників та одержувачів коштів місцевих бюджетів, в ході наступного контролю — вже за фактом здійснення фінансових операцій — для фінансових зловживань не залишається підґрунтя. Ми намагаємось обслуговувати установи місцевого підпорядкування терміново та якісно. Цьому сприяє вирішення проблеми із забезпечення розпорядників коштів місцевих бюджетів комп'ютерною технікою. Завдяки заходам, проведеним фінансовими органами та органами місцевого самоврядування, місцеві бюджети на теперішній час мають достатній рівень комп'ютеризації, що також свідчить про налагоджену співпрацю між усіма учасниками бюджетного процесу. Слід відмітити і підвищення фахового рівня працівників сільських та селищних рад з питань бухгалтерського обліку, бюджетного законодавства, придбання ними навичок з користування комп'ютерною технікою та програмним забезпеченням. Для освічених фахівців бюджетних установ вимоги казначеїв є зрозумілими і прозорими, такими, що потребують неухильного виконання.

На основі вище викладеного у магістерській роботі, я пропоную для якісного і своєчасного обслуговування місцевих бюджетів за видатками зробити наступні заходи:

1. Удосконалити законодавчу базу для спостерігання росту бюджетної заборгованості.

2.Підвищіти відповідальність керівників за виникнення дебіторської та кредиторської забаргованності.

3.Перейти на виділення асигнувань під зареєстровані зобовязання.

4. Надання не лише короткотермінових безвідсоткових позичок з єдиного казначейського рахунку, а також і довгострокові позички для покриття касового розриву, дадуть змогу місцевим бюджетам повноцінно існувати та здійснювати видатки.

5. Запровадження інноваційної моделі казначейського обслуговування, на прикладі виносного робочого місця, дасть змогу ефективніше використовувати бюджетні кошти та задовольнить інтереси та потреби всіх учасників бюджетного процесу. Таким чином, запровадження казначейської схеми повнофункціонального обслуговування бюджетних коштів задовольняє інтереси та потреби всіх учасників бюджетного процесу.

Але як і до кожної самоврегульованої системи, до казначейської також виставляється вимога постійного вдосконалення, підвищення ефективності руху коштів, спрощення та оптимізації існуючих процедур обслуговування.

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

  1. Бюджетний кодекс України. Закон України від 21.06.2001 року № 2542-III // Відомості Верховної Ради України. –2001.- №37-38.

  2. Закон України " Про Державний бюджет України на 2006 рік" від 20.12.2005 року № 335- VI // Казна – 2006. - №3 (65)

  3. Конституція України. Прийнята 28.06.1996 р. – К.: Преса України, 1997.

  4. Наказ Державного казначейства України від 28.12.2005 р. № 245 "Інструкція по застосуванню плану рахунків бухгалтерського обліку виконання державного та місцевого бюджетів" // Казна – 2006. - №3 (65)

  5. Наказ Державного казначейства України від 30.12.2005 р. № 247 "Порядок покриття у 2006 році Державним казначейством України тимчасових касових розривів місцевих бюджетів" // Казна – 2006. - №3 (65)

  6. Лист Наказ Державного казначейства України від 29.12.2005 р. № 07-06/2440-11609 та лист Міністерства фінансів України від 16.12.2005р. № 31-09000-06-13/27400 " Про роз’яснення щодо окремих (проблемних) питань виконання державного та місцевого бюджетів"// Казна – 2006. - №3 (65)

  7. Наказ Державного казначейства України від 28.12.1999 № 119 " План рахунків бухгалтерського обліку виконання державного та місцевого бюджетів"

  8. Наказ Державного казначейства України від 26.06.2002 № 122 "Положення про єдиний казначейський рахунок"

  9. Наказ Державного казначейства України від 11.02.2002 № 23 " Порядок управління єдиним казначейським рахунком"

  10. Адамов Б., Кавиршина В. Бюджет міського району //Економіка України. – 1998. - №4. – С. 20.

  11. Білик М. Бюджетування у системі фінансового планування //Фінанси України. – 2003. -№3.–С.97..

  12. Білик М. Бюджетування у системі фінансового планування //Фінанси України. – 2003. -№3.–С.97.

  13. Буряченко А., Палій М. Удосконалення фінансового механізму місцевих бюджетів //Фінанси України. – 2003. - №8. – С. 13.

  14. Брєддик. У. Менеджмент в організації. – М.: "Инфра – М; 2001р.

  15. Бескид Й.М. Місцевий бюджет України // Методичні рекомендації. – Тернополь. – 2003 р.

  16. Бойцун Н.Є. Адаптація європейського досвіду управління місцевими фінансами в Україні // Фінанси України. – 2005 - №5. – С. 6 – 11.

  17. Базидевич В.Д., Баластрик Л.О. Державні фінанси: Навчальний посібник / За заг.ред. Базидевича В.Д – К.: Атака. – 2002. – С.103.

  1. Батура О.В., Огданский К.М. Державне казначейство України: місце і роль у виконанні бюджету // Фінанси України. – 2003. №11. –С.10.

  2. Василик О.Д., Павлюк К.В. Державні фінанси України. – К.: НІОС. –2002. – С.94.

  3. Виконання місцевих бюджетів на основі положень Бюджетного кодексу України. Навчальний посібник./ С.І. Мельник, С.Б. Ільїних, І.Ф. Щербина, Н.І.Сушко, А.Н.Анісімова, З.Л. Луценко, Дж. Хансен, У. Тріск, С.Лідс, В.М. Терес, О.І. Лісниченко – К.: Міленіум, 2002.- 280 с.

  4. Гусев С.И., Шведов Ю.Г. О роли Федерального казначейства в финансовой системе государства // Финансы. – 2004. - № 11. – С.23.

  5. Дроздовська О.С.Теоретичні засади фінансової децентралізації // Фінанси України. – 2002. - №8.- С.20.

  6. Дорош Н.І. Державний фінансовий контроль: зарубіжний досвід // Фінанси України. – 2002. - №8

  7. Державні фінанси: теорія та практика перехідного періоду в Центральній Європі / Пер. з анг. – К.: Основи. – 2000 р.

  8. Економічна демократія та розвиток місцевого самоврядування в Україні: Зб. наук. ст./ За ред. Жаліла Я. А. - К.: НІСД. – 2003.- С.26.

  9. Жемеренко Є.В. Використання коштів місцевих бюджетів України // Фінанси України - 2005 - № 8 – С.12 –18.

  10. Шибер Т.В. Державне казначейство України: становлення, проблеми, перспективи // Фінанси України - 2001 - № 1.

  11. Ісмаїлов А.Б. Між бюджетні відносини та напрями їх удосконалення // Фінанси України - 2004 - № 6 – С.27 –32.

  12. Кондратюк С.Я. Послуги державного казначейства: суть і тенденції розвитку // Фінанси України - 2005 - № 1 – С.22 –23.

  13. Кириленко О.П. Місцевий бюджет України (Історія, теорія, практика). – К.: НІОС.- 2000. – С.323.

  14. Кульчицький М.І. Місцеві бюджети і механізм їх формування // Фінанси України - 2001 - № 9 – С.104.

  15. Казначейська система виконання бюджету / Булгакова С.О., Базанова Н.В.,Сушко Н.І., Чечуліна О.О.: Підручник. – К.: КНТЕУ, 2000. – 249с.

  16. Казначейська справа. У 2-х т. / П.Г. Петрашко, О.О.Чечуліна, В.Т.Александров, С.О. Булгакова, К.М. Огданський, О.І. Назарчук, Н.І.Сушко – Київ: НВП "АВТ",2004. –496с.(Інтегрований посібник)

  17. Лушин С. Бюджетна реформа // Економіст. – 2005. - №2 - С.45.

  18. Між бюджетні відносини центру та регіонів: Матеріали міжнар. Наук. –практ. Конф., Київ, 29 черв.2004р. / Редкол.: Гайдуцький П.І. та ін. – К.: ННЦ ІАЕ. – 2004. – С.69-70.

  19. Несторенко Т.Г. Казначейское исполнение бюджетов и развитие системы учета в Украине // Финанси. – 2004. - №3. С.7.

  20. Опихана Н.Е. Регіональний податковий потенціал в Україні // Фінанси України - 2004 - № 2 – С.122.

  21. Огданский Н. Основне концепции реформирования банковской системи Украины при казначейском исполнении бюджета // Казна. – 2001. - №4.- С 9.

  22. Осипчук Л.Л. Інститут казначейства як гарант фінансового забезпечення економічних реформ в Україні // Економіка. Фінанси. Право. – 2000.- №12

  23. Павлюк К.В. Розвиток казначейської системи виконання державного та місцевого бюджетів.// Фінанси України - 2004 - № 2 – С.122.

  24. Петері Г. Альтернативне надання послуг // Державні фінанси: теорія та прктика перехідного періоду в Центральній та Східній Європі / Пер. З анг. –К.: Основи. – 2000.- С.456 – 488.

  25. Приоритетні завдання Міністерства фінансів України на виконання Програми діяльності кабінету міністрів України "Назустріч людям".- 18.02.2005./ www.minfin.gov.ua

  26. Романенков А.И Казначейство и банк – понятия близкие и совместимые // Финанси – 2004.- № 11. – С.11.

  27. Сиринов М.. Местные финансы. М.,Л.: Государственное издательство. – 2000. – С 5.

  28. Старостенко Н.В. Розподіл бюджетних ресурсів мыж рівнями влади // Фінанси України - 2004 - № 6 – С.38-40.

  29. Складання, розгляд та затвердження місцевих бюджетів на основі положень Бюджетного кодексу України. Навчальний посібник. / С.І. Мельник, І.Ф. Щербина, Дж. Хансен, В.М. Терес, С.Лідс та ін. – К.: Міленіум, 2002.- 276с.

  30. Чечуліна О.О.Перспективи удосконалення структури // Казна. – 2000.- №11. – С.8-9

  31. Чечуліна О.О. Становлення та розвиток казначейства України // Економіка і підприємництво: стан та перспективи: Зб. наук. праць. – К.: КДТЕУ,2000. –С.51-56.

  32. Шевчук В.О. Модифікація фінансового та банківського контролю як передумова регулювання перехідної економіки в умовах державно - правової реформи в Україні. – К.: Збірник " Наукові праці НДФІ". – 2000. № 6.

  33. Шевчук В.О. Розвиток системи субєктів фінансового контролю // Фінанси України - 2004 - № 6 – С.38-40.

  34. Юрій С.І., Бескид Й.Н. Бюджетна система України. – К.: НІОС. 2000. – 400с.

ЗАЯВА

Дана робота написана мною самостійно. Використані тільки ті допоміжні матеріали, що надані в списку бібліографії. Використані твори або їх зміст мною позначені. Дана робота не використовувалася ні повністю, ні частково для інших цілей.


Ссылки (links):
  • http://www.minfin.gov.ua/

  • 1. Реферат на тему Радикальные республиканцы в конгрессе США в условиях гражданской во
    2. Реферат Автоматизация бухгалтерского учета на малых предприятиях
    3. Курсовая Инвестиционная деятельность предприятия 2 Понятие экономическая
    4. Сочинение на тему Литературный герой ЭТЕОКЛ
    5. Реферат Риск в управленческих решениях
    6. Реферат Методика оцінки ефективності інвестицій за рахунок лізингових компаній
    7. Статья Философия транснационализации
    8. Реферат Памятники ВОВ в Санкт-Петербурге
    9. Реферат на тему Вероятности энтропия и энергия Канонический ансамбль Гиббса
    10. Реферат на тему Paradise Lost Essay Research Paper Paradise Lost 2